Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Данте, у нас гості, - Кем дістав свою зброю. До друзів прийшли велетні.

Вони були зростом близько двох з половиною метрів, фізично добре складені. Волосся їхнє було білішим за сніг, очі яскраво-блакитного кольору, а шкіра з синюватим відтінком. За зброю у них були мечі та сокири. Велети оточили Кема та Данте.

Один із них відкинув дівчину до скелі. Внаслідок чого мисливиця зламала два ребра. Замахнувшись сокирою над головою дівчини, велетень збирався вдарити, але вже за мить упав мертвий. Данте озирнулася. Їй на допомогу прийшов Камаель. Він допоміг їй підвестися.

- Іди. Я їх затримаю. Радий був знов тебе побачити, - янгол усміхнувся і ніжно поцілував мисливицю. Він кинувся у бій. Данте побігла до порталу, по дорозі відстрілюючись від велетнів. Діставшись до місця із символом, вона знову хотіла пронизати його мечем янгола. Але побачила, як лише за п'ять метрів від неї бився Кем, і зазнав невдачі. Одному з велетнів вдалося торкнутися руки ангела, і холод почав пробирати все його тіло. Всі інші раси, до яких торкалися велетні, перетворювалися на кригу.

- Чорт. Що ж ти така м'якотіла, Данте, - дівчина вирішила допомогти Кему, і повернулася за ним. - Ти йдеш зі мною.

- Що? Ні, йди, - сили почали покидати ангела, але він продовжив боротися з велетнями. Кем відкинув Данте до порталу. Дівчина ж вилаялася, і знову прийшла на допомогу ангелові.

- Я сказала, що ти йдеш зі мною, - твердо сказала Данте.

- Дякую, звичайно. Але ти забула, що я прив'язаний до Ніфльгейму, - Кем відрубав ще одному велетню голову.

- Я тебе зв'язала з цим місцем, отже, тільки я можу звільнити тебе. Що я вже й зробила, поки ти рубав голови всім.

- Мені вже не жити. Я відчуваю, як холод пробирається тілом, - він закотив рукава одягу. Рука ангела були майже вкрита кригою.

- Пам'ятаєш Кельн?

- Ні, я не робитиму цього.

- Слухай, у мене теж не все добре: зламані ребра та німіє рука, - дівчина показала зап'ястя. Їй теж не вдалося уникнути дотику велетня. – Чим довше ми тут, тим більше шансів, що тут ми і помремо.

- Мені буде потрібна майже вся твоя енергія. Ти можеш померти. Якщо це станеться тут, не відомо чи оживеш ти.

- У тебе буде кілька хвилин, щоб повернути нас на Землю. Давай, не тягни.

- Добре.

Хлопець узяв Данте за плечі і промовив якісь слова. Миттєво життєва сила мисливиці почала переходити до янгола. Серце дівчини билося все повільніше, поки зовсім не зупинилося. З останнім його ударом усі рани Камаеля загоїлися. Він підвівся на ноги, гордовито посміхнувся і осяяв яскравим світлом усе довкола. Від цього велетні перетворилися на порох. Дорога до порталу була вільною. Ангел узяв на руки Данте і підійшов до воріт у світ людей. Він встромив меч у центр порталу, і ворота відчинилися.

2018 рік. Единбург

Вже за кілька секунд Данте і Камаель опинилися у світі людей. Кем поклав дівчину на підлогу та спробував повернути її до життя, реанімуючи її. Почувши якісь звуки, прибіг Нейт.

- Що тут відбувається? Ти? – янгол дістав зброю. - Ти не мусиш тут бути.

- І я радий тебе бачити, брате. А тепер допоможи мені. Не знаю чому, але вона не оживає.

- Що ти зробив?

- Мені довелося взяти її життєву енергію, щоб урятувати нас.

- «Нас» чи себе? Та й брати силу людей ангелам заборонено.

- Секс із людьми теж не заохочується. Але тебе це не зупинило, - Кем продовжував реанімувати мисливицю.

- Мені потрібний бурбон, - Данте глибоко вдихнула. - Це востаннє ти таке зі мною робиш. Ніяких більше енергетичних обідів.