Александра - Зотліла, Александра

— Саш, що це було на сцені? Вийшло ефектно, — питає Руслан Сергійович.

— Ефектно і вкрай боляче. Нога вивернулася.

— Покажи. — Сокольський присів навшпиньки біля моїх ніг. 

 Я зняла туфлю і він почав її оглядати. Небезпечно й так спокусливо... Хотілося заїхати ногою в його ніс..

— Не смертельно звичайно, однак може бути розтягнення зв'язок. Болить?

— Так не болить, але ступати боляче.

— Саша, Саша, горе ти господнє... Гаразд, зараз приїдемо, будемо лікувати тебе.

Нічого не підозрюючи, я встала, і тут же опинилася в повітрі.

— Ви що робите?! — Забрикалася я.

— Зменшую навантаження на ногу, не брикайся, бо при бавиться ще одна травма.

Після його репліки я стала, ніби заморожена. Таким макаром ми вийшли на вулицю через задній вихід, мене посадили в машину і ми всі поїхали до готелю. В кімнату мене вже ніс Нік, причитаючи. Через декілька хвилин в моєму номері з'явився Руслан Сергійович з еластичним бинтом і маззю. Я вже встигла передягнутися.

Звичайно, ніхто не дав мені самій перемотати ногу, сказавши:

— Сядь і не сіпайся!

Ногу перев'язали й прописали постільний режим. Так і пройшов весь день. Мені навіть вечерю Нік приніс в кімнату. Блін, так прикро... Я планувала піти до моря. Але Нік пообіцяв, що підемо завтра і задобрив мене морозивом, тому я задоволено об’їдалася солоденьким)