Єва Райн - Заручниця його історії , Єва Райн

Однак обставини звели нас в цьому будинку, і змусили його ще хвилину тому дивитись на мене з благанням та надією, а мене – вперто стояти на своєму та прагнути вирватись звідси.

– Дивись, – раптом підводиться він, змушуючи мене нервово смикнутись і вдати, що я розглядала не його, а старомодне панно на стіні. 

Підійшовши до мене, Марк нахиляється і відгортає пасмо волосся біля вуха. 

Від надто різкої його близькості і того, що я бачу, зводить зуби. Стає моторошно не від широкого шраму, а від того, що я такий вже бачила. 

– Я знаю, про що ти думаєш, – каже, дивлячись прямо в очі і… відгортає вже моє волосся. Тепла сильна рука, що пахне корицею і парфумом з нотками хвої та цитрусу торкається нато чутливої шкіри, розганяючи табуни мурах по тілу. Я різко відсторонююсь, мов від удару. 

– Не чіпай! – кажу різко і навіть трохи зло. Певно, він не чекав такого, бо ж рука відпускає пасмо мого волосся та зависає в повітрі. 

– Може досить? – продовжую злитись я. Від різких ноток в голосі прокидається та насторожено дивиться на мене Рой. І до біса!

Щоб він собі не думав, я втечу звідси, як тільки буде така можливість! Я не дам йому воскресити те, що ретельно поховано під брилами психотерапії та власних страхів і думок! Книг, роботи, та просто часу, який не лікує, але притуплює біль!