IrenStasiuk - Спадщина Мольфарки, IrenStasiuk

Розділ 7: Магічні ритуали і стародавні закляття

Темрява лісу поглинала все навколо, а високе небо, що проглядалося крізь гілки дерев, залишалося похмурим і безнадійно важким. Вони йшли глибше в ліс, де магія вібрувала в повітрі, здавалося, навіть каміння дихало тут по-особливому. Меланія відчувала, як її сила поступово наростає, але цього було недостатньо. Темні сили, які оточували їх, ставали сильнішими, і вона знала, що лише за допомогою стародавніх ритуалів зможе отримати ту силу, яка їй необхідна для боротьби.

 

— Ми близько, — сказав Марко, коли вони нарешті досягли місця, де, за його словами, повинні були відбутися магічні досліди.

 

Тут, серед густого лісу, стояв стародавній кам’яний коло — давній ритуальний майданчик, обрамлений каменями, з яких стікали зелені водорості, що виглядали майже живими. Від нього відходили кілька темних шляхів, один із яких вів до стародавнього джерела магії, за яким стояли невідомі ритуали.

 

Меланія зупинилася, озираючись навколо. Вона ще не була готова. Її думки поривалися, бо вона вже відчувала, що прийшов час зрозуміти свою справжню сутність, але водночас — жах перед невідомим охоплював її.

 

— Це місце сили, — тихо пояснив Марко, розуміючи її страждання. — Тут мольфари проводили свої ритуали. Якщо ти хочеш стати тим, ким маєш бути, ти повинна пройти цей шлях.

 

Меланія відчула, як її серце б’ється швидше. Вона стояла на межі між минулим і майбутнім, між стародавніми знаннями і власною долею.

 

Марко підійшов до кола, обережно торкаючись одного з каменів. Вони почали світитися, випромінюючи м’яке синювате світло.

 

— Це не просто магія, — сказав він. — Це твої пращури, це їхні духи, що охороняють ці місця. Ти повинна отримати їхній дозвіл. Інакше твоя сила не зможе відкритися повністю.

 

Меланія обережно ступила в коло. Золотий камінь в її руці здригнувся, а навколо них почав розгортатися дивний спектр світла і тіні. Вона відчула, як у її тілі пульсує магія, наче сама земля надає їй силу.

 

Меланія закрила очі й почала виголошувати слова, які не розуміла, але відчувала кожною клітиною свого тіла. Це були древні закляття, що передавалися через покоління мольфарів, здатні пробудити силу природи та її стихії. Вона повинна була зібрати енергію навколо себе і спрямувати її в своє серце.

 

Марко стояв поряд, стежачи за її рухами, готовий допомогти, якщо вона потребуватиме підтримки. Він розумів, що цей ритуал для неї буде не лише фізичним, а й емоційним випробуванням.

 

Над колом з’явилася тінь, і Меланія відчула, як у повітрі почав вібрувати голос. Це був голос лісових духів, що відгукувалися на її закляття.

 

— Ти хочеш стати однією з нас? — запитав голос. — Ти хочеш захищати цей ліс від темної магії?

 

— Так, — відповіла Меланія твердо, хоч серце її билося швидше. — Я готова.

 

Від її слів енергія навколо змінилася. Камені кола спалахнули яскравим світлом, і її тіло наповнилося дивною силою. Магія розливалася по її венах, обпікаючи і наповнюючи її безмежною енергією. Вона відчула, як її дух зливається з лісом, як дерева, каміння і вода стають її союзниками.

 

Але раптом ритуал змінився. Тінь, що висіла над колом, почала рухатися, і Меланія відчула, як темна магія намагається проникнути в її свідомість. Це була перевірка її сили та відданості.

 

— Ти повинна зупинити це, — сказав Марко, підходячи ближче. Його голос був спокійним, але в ньому відчувалася тривога. — Не дозволяй темним силам керувати тобою.

 

Меланія зібрала всі свої сили і, не зупиняючи ритуал, спрямувала потік енергії в самий центр кола. Вона почала виголошувати слова, які ще недавно здавалася їй незрозумілими, але тепер вони лунали в її серці як частина її самого.

 

Темна тінь почала розсіюватися, але все ще боролася. Меланія відчула, як магія розривається всередині її душі, зливаючись із злом, яке спробувало підкорити її.

 

— Ти повинна залишити свій страх позаду! — стиснув руку Марко, його погляд був сповнений рішучості.

 

І в цей момент Меланія зрозуміла. Вона була готова. Її сила не тільки в камені і закляттях. Вона була частиною цих земель, частиною цього лісу. Її сила — це сила природи, це спокій і сила одночасно.

 

З останнім сплеском світла темна енергія була розірвана, і коло заповнилося яскравим світлом. Меланія відкрила очі, і в її погляді було вже не лише відображення сили — це була впевненість.

 

— Ти зробила це, — сказав Марко, усміхаючись, наближаючись до неї.

 

Меланія кивнула. Вона відчула, як магія лісу ще сильніше влилася в її душу. Вона була готова стати мольфаром нового покоління.

 

Тепер, коли вона відкрила свою силу, здавалося, весь ліс став її союзником. Але це було лише початком. Темні сили Чорного мольфара ставали сильнішими, і тепер Меланія знала, що її шлях тільки починається.

 

Її доля вже була вирішена — вона повинна була стати охоронцем цієї землі. І разом із Марком вони продовжували рухатись вперед, знаючи, що на них чекає ще багато випробувань.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍