Ненсі Спрінгер - Енола Голмс. Справа про зникнення маркіза, Ненсі Спрінгер

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

П’ять тижнів по тому я нарешті була готова.　

Себто, на думку мешканців Ферндел-Холу, була цілком готова вирушати до пансіону.　

На мою ж думку, на мене чекали неймовірні пригоди.　

Як саме відбувалися мої приготування до від’їзду? Що ж, спочатку з Лондону прибула швачка. Її поселили в порожній кімнаті, яку колись займала камеристка. Швачка скрушно зітхнула над старою педальною швацькою машинкою і взялася знімати з мене мірки. Талія: 55 сантиметрів. Гм, забагато. Груди: 58 сантиметрів. Гм… Замало. Стегна: 60 сантиметрів. Нікуди не годиться! Проте усе ще можна виправити. У новомодному виданні, яке матінка нізащо б не дозволила тримати у Ферндел-Холі, швачка знайшла потрібне рекламне оголошення:

ПОЛІПШУВАЧ: бездоганний корсет для вдосконалення дівочої фігури. Складно дібрати слова, аби описати його неймовірний ефект, якого неможливо досягти за допомогою будь-якого іншого корсета в цілому світі. Всередині корсета — м’які регулювальні шлейки, які разом із іншими елементами забезпечують неймовірну м’якість, легкість і зручність. їх можна регулювати на вибір власниці, аби досягти бажаних форм і підкреслити витончену округлість привабливого бюста. Корсет надсилають для примірювання у простому пакунку після отримання грошового переказу. Порядність гарантуємо. У разі незадоволення товаром повернемо ваші кошти. Уникайте дешевих підробок!　

Невдовзі ми отримали наше замовлення, і швачка взялася за виготовлення святкової сукні темного кольору з високим коміром із китового вуса (аби мене задушити!). Внизу сукня була настільки пишною, що під нею помістилося з пів десятка шовкових нижніх спідниць зі зборками, а шлейф — настільки важезним і довгим, що мені важко давався кожен крок. Швачка запропонувала пошити дві сукні з талією 53,5 сантиметра, ще дві з талією 52 сантиметри і декілька з талією 51 сантиметр і менше. Дивно, але вона щиро сподівалася, що з роками моя талія ставатиме меншою.　

Час від часу до маєтку надходили телеграми від Шерлока — вкрай лаконічні й без жодної згадки про матір. Він уже знайшов її давніх друзів, художників, із якими вона товаришувала, а також однодумниць-суфражисток. Брат навіть поїхав до Франції, аби поспілкуватися з її далекими родичами — сім’єю Вернет, проте даремно. Моє хвилювання за маму знову невпинно зростало. Чому навіть найвидатніший детектив сучасності не зміг її відшукати? Може, її спіткало лихо? Або ще гірше — що як вона стала жертвою якогось жахливого злочину?　

Утім, мої думки кардинально змінилися, коли швачка завершила виготовлення моєї першої сукні.　

Того дня я мала вперше вдягнути «бездоганний корсет» (який прислали, як і обіцяли, в обгортці з коричневого паперу). Його можна було регулювати спереду та ззаду. На додачу в пакунку виявилася особлива підкладка під сукню, аби мені вже точно ніколи не довелося зручно притулитися до спинки стільця під час сидіння. Ба більше, від мене тепер вимагали вкладати волосся у шиньйон[24] за допомогою колючих шпильок, що неприємно впиналися у шкіру, а спереду моє обличчя тепер обрамляли декілька накладних локонів. За всі ці тортури мені таки дозволили приміряти нові сукню та туфлі. Утім, туфлі стали черговими тортурами, бо мені довелося шкутильгати в них коридором, щоб попрактикуватися ходити, як справжня леді.　

Саме тоді я усвідомила з непоясненною, проте цілковитою впевненістю, куди зникла моя матір: вона напевно перебувала в місці, де не існувало ані колючих шпильок і корсетів (байдуже, «бездоганних» чи будь-яких інших), ані підкладок для суконь.　

Тим часом мій брат Майкрофт повідомив телеграмою, що все домовлено — я маю прибути до такого-то «пансіону шляхетних панянок» (а насправді — будинку жахів) такого-то дня. Завершувалася телеграма вказівками для Лейна із наказом супроводити мене до місця призначення.　

Як відбувалася моя внутрішня підготовка до цієї авантюри? Я проводила більшість часу в домашньому халаті, не потикалася з кімнати й постійно спала, виправдовуючи це нервовим виснаженням. Місіс Лейн, яка час від часу пропонувала мені скуштувати холодцю з телячих ратиць і схожі страви (не дивно, що каліки завжди висихають нінащо!), почала настільки хвилюватися за мене, що навіть зв’язалася з Майкрофтом. Брат запевнив її, що в пансіоні мене чудово годуватимуть вівсянкою на сніданок і стежитимуть, аби я носила шерстяну білизну, тож я зовсім скоро оклигаю. Втім, місіс Лейн все одно викликала спершу місцевого аптекаря, а потім і лікаря, який прибув до нашого маєтку з Харлі-стріт із самісінького Лондону. Жоден із них не помітив проблем із моїм здоров’ям.　

А проблем і справді не було. Поки я намагалася надолужити недоспані ночі, мені не доводилося носити ані корсетів, ані шпильок чи тісних туфель і зазнавати інших страждань. Ніхто й гадки не мав, що кожної ночі, переконавшись у тому, що всі мешканці маєтку бачать десятий сон, я вставала з ліжка й до самого світанку працювала над шифрами в подарованому буклеті. Тепер я обожнювала шифри й полюбляла шукати різні цікавинки, а матусин буклет дав можливість поринути у пригоди. Спочатку мені доводилося розгадувати приховане значення шифрів, а потім шукати скарб. Кожен розгаданий шифр обов’язково приводив мене до материних покоїв і відкривав чергові сюрпризи, які вона приховала для мене. Деякі шифри я так і не змогла розгадати, що дуже мене засмучувало. Я навіть хотіла повідривати задні стінки від маминих картин, хоча це не вкладалося в поняття чесної гри. Проте акварелей було пребагато, і не всі шифри приводили мене саме до них.　

Для прикладу, одну зі сторінок буклета прикрашав в’юнкий плющ на частоколі. Побачивши малюнок і не зваживши на шифр, я помчала до матусиних кімнат, аби знайти акварель із плющем. З цією рослиною було аж дві картини, від яких я миттю відірвала задні панелі. Нічого. Засмучена, я повернулася до своєї кімнати й нарешті глянула на шифр:　

ООЕІЕЕЇМКНРВН　

ЛНРВРПОИИШЕА　

Що це таке? Я вирішила пошукати значення плюща у книзі «Таємні значення квітів». Витка лоза означала відданість. Дуже зворушливо, однак ця інформація анітрохи мені не допомогла. Якийсь час я сердито вдивлялася в шифр, і нарешті мені вдалося скласти своє ім’я із перших трьох літер верхнього рядка й перших двох літер нижнього. Далі я звернула увагу на те, що мама намалювала плющ на паркані не природно, а зиґзаґом. Скориставшись таким самим способом, я переписала шифр:　

НАВЕРШНИКИМОЇПЕРЕВІРЕНОЛО　

НАВЕРШНИКИ МОЇ ПЕРЕВІР ЕНОЛО　

Я прочитала речення справа наліво, і все стало на свої місця:　

ЕНОЛО, ПЕРЕВІР МОЇ НАВЕРШНИКИ　

Я стрімголов кинулася на пошуки розв’язки. Пробравшись навшпиньках