КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

        Кабінет пронизав жахливий верескливий звук. Фрося похапцем закрила вуха і ледь не відчинила дверцята шафки ліктем. Вона вчасно прибрала лікоть, але тепер звук краще просочувався до вух, роздираючи мозок.

      - Так, - сказав Алан Михайлович комусь, хто дивився на нього з чудернацької пласкої темної штукенції. Він повернувся, і Фрося побачила, що співрозмовник вчителя є дивним молодиком, із видовженим обличчям, який завзято їсть макарони. У дівчини загарчало у шлунку. Здається, вчитель цього не помітив.

       - Намалюй коло.

        Алан Михайлович зітхнув, вийняв з кишені манюнього ножичка та намалював навколо себе коло на підлозі. Фросі впало серце. Невже її вчитель – один з тих запорошених сектантів?

       - Не дуже гарно шкрябати свіжу фарбу на підлозі у школі, - зітхнув Алан Михайлович.

       - Учні й не таке роблять, - відмахнувся співрозмовник, а на екрані дивної штукенції вчителя з’явилася довга макаронина, яка швидко зникла у роті незнайомця.  - Невідомий зловмисник просочився до тринадцятого століття та намагається змінити історію.

       - Детальніші відомості є?

       - Немає, - відрізав співрозмовник та всмоктав наступну порцію виробів з тіста. – Наші літописи кажуть, що це - світловолосий чоловік двадцяти-двадцяти п’яти років. Але ж ти знаєш, що він може бути брюнетом, який сам і виправив наш літопис. Але, припускаю, що це таки наш Всеволод.

      - Добре, - зітхнув Алан Михайлович. – Відправляй мене туди, де той бовдур нишпорить. І, Смок. У ту ж саму місцевість. Я не хочу долати тисячі кілометрів тогочасним транспортом.

     - Зараз, - кивнув Смок та відставив кудись напівпорожню тацю.

     - І одяг! – Згадав вчитель. – Одяг дай мені, того часу!

     - Вічно вони всім незадоволені, - пробурмотів Смок і зник з екрану. За хвилину, він з’явився знову. – Готовий? Тоді: три, два, один, нуль! Рушили!

      Кабінетом прокотився сильний порив вітру, і вчитель зник. За мить, у колі зникла і Фрося – не могла ж вона позбавити себе задоволення подивитися на давні часи на власні очі.