Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

Після переставлення преподобного старця свого Симеон святий на більші труди віддався. Устав життя його був такий: зранку до дев'ятої години молився, після дев'ятої години займався читанням і писанням книжним аж до заходу сонця. Після заходу ж сонця знову починав молитву і в ній цілу ніч без сну перебував аж до денниці. Коли світав день, велів сну, наче рабові, аби трошки прийшов до нього, і приймав його, дрімаючи, вельми коротко, і знову, збудившись, правило своє починав. У час же молитви тримав у правиці тиміям, який без вугілля вогненного курив від себе дим кадильний. Часом було чути в повітрі, наче багато людей співають разом з ним і проголошують «алилуя», — були то святі ангели. Часто ж багато днів і ночей без сну проводив. Один раз тридцять днів і тридцять ночей зовсім не дрімав, молився до Бога, щоб цілком забрав від нього сон, і було йому від благодаті Божої мовлено: «Годиться тобі трохи сном тіло упокоювати». Диявол же не міг дивитися на такий подвиг Симеона, знову озброївся на нього зі всім полчищем своїм і різними привидами страшити його намагався: перетворювався на зміїв і різних звірів і кидався, аби вкусити його. Часом перетворювався у якусь незвичну птаху, що лице дитини мала, і на лице йому падала. А коли являвся і у множестві воїнів: наче на війну, ішов на нього з кличем великим, хотівши зі стовпа скинути його і стовп перевернути на землю. Одного разу каменем великим вдарив у стовп — і похилився стовп, щоб упасти, але невидима Божа сила підтримала його і випрямила. Якось біс явився як дівчина-муринка, чорна й безсоромна, намагався обняти руками шию святого і говорив: «Ще раз борюся з тобою. І якщо здолаєш мене, то піду звідси на якийсь час». Усі ж ті привиди і примари бісівські проганяв святий молитвою і знаменням хреста святого. Бачив же й божественне предивне видіння. Бачив небо відчинене і Господа нашого Ісуса Христа, оточеного невимовним сяйвом, наче вогненним полум'ям, і святих архангелів Михаїла і Гавриїла — одного з правого боку, другого же з лівого. І хмара під ногами його багряна. Те бачивши, Симеон святий поклонився Господеві своєму і простягнув до нього руки, молячись, хай за благоволінням своїм подасть йому принести добрі духовні плоди. Христос же Господь помахом божественних своїх пальців благословив Симеона тричі. Поглянув Симеон долі — бачив на лиці землі силу-силенну бісів у різних подобах: одні — як вепри, инші — як стадо кіз. І дав йому Господь владу над ними, щоб прогнати їх. На утвердження ж тої влади зійшла від Господа в руки його палиця фінікова. І зразу видиме все бісівське множество втекло від лиця Симеона й безвісти пропало. Проганяв святий всіх лукавих духів від людей, яких до нього приводили, й инші всілякі зцілював хвороби і мертвих воскрешав. Чоловік один, у якого помер син, прийшов до стовпа святого, взивав зі сльозами, просячи, щоб помилував його і помолився до Бога за померлого його сина. Святий же, закінчивши свою молитву, сказав до чоловіка того: "Іди в ім'я Господнє, син твій живий". І повірив чоловік словам святого, пішов у дім свій і побачив сина, воскреслого з мертвих. Взявши його, вів до святого з невимовною радістю і дяку віддавав Богові й Божому угодникові. Після цього знову святий Симеон бачив Господа, Бога нашого. Перед ним стояли чини ангельські, з них же найперші тримали вінець царський, камінням коштовним прикрашений, на його ж верху був хрест, що блищав, наче блискавка. І хотіли святі ангели тим вінцем увінчати Симеона на царство. І сказав до них Симеон: "Не забирайте від мене волосяного одягу, в який одягнувся я Христа ради". Ангели відповіли: "За те маєш приготований вінець царства Христового. Одягнися, як у багряницю, у благодать Святого Духа і воцаришся зі святими в безкінечному Царстві". Блаженний же Симеон, поглянувши на Господа, мовив: "Господи, Творче всього, тому що недостойного мене благоволиш сподобити слави святих Твоїх у Царстві Твоїм, прошу Благість Твою: дай мені, щоб не споживав я більше земної людської їжі". І почув Господь, погодився з проханням його. І зразу святі ангели підійшли, на постницьку волосяницю його поклали одяг царський пресвітлий, вінцем увінчали голову і співали велегласно, кажучи: "Славний і препрославлений Христос, Бог, Цар неба і землі. І раб Його Симеон нехай прославлений буде". Після видіння того Симеон святий не споживав цілком земної їжі аж до кончини своєї: годований був небесною їжею, яку йому ангел приносив. Які ж і наскільки багато чуд вчинив цей Симеон і які дивні були його діяння, написано у просторій книзі його житія. Тут же — з багатьох трошки згадано, не продовжуючи слова, щоб не стомити тих, що читатимуть, і тих, що слухатимуть.

Відкрито ж якось було святому Симеонові цьому все погане, що на град Антіохію і на околиці його мало найти. Бачив-бо ангела, що тримав меч і кружляв у повітрі над градом. Возвав тому святий до Бога, молячись за град з усього серця. І став перед Господом, як другий Мойсей, щоб відвернув гнів свій від людей. І сказав йому Господь: "Це крик гріхів града цього зійшов перед Мене, гнів же мій і злість зрушив на себе. Згублю тому його у гріхах, пославши вогонь, і меч, і смерть. Він Мене роздратував нечестям своїм, Я ж передам його в полон народові нерозумному". Те видіння розповідав святий тим благоговійним мужам, що приходили до нього з града, і переконував усіх до покаяння. Небагато часу минуло, підняв Бог старого Хозроя, царя перського (він був дідом Хозроя молодшого, який животворне хресне дерево з Єрусалиму полонив). І прийшов Хозрой силою перською і халдейською, і добивався града силою. Блаженний же Симеон на стовпі стояв, покривав його Бог від тих варварів, що найшли на край. І молився святий до Господа належно, аби відвернув гнів свій від града і щоб не передавав його в руки ворогам. Проте не зміг вмолити і вгамувати праведного гніву Божого. Було ж знову святому видіння. У піднесенні був, побачив перед собою хрест пресвітлий, а при хресті двох ангелів, що мали в руках натягнені луки і приготовані стріли до стрільби. І сказали йому ангели: "Ось хрест послав тобі Господь на захист і на знамення світу, що не маєш підпасти під гнів Божий, який найшов на край. Стріли ж приготовані, щоб проганяти ворогів, які зближаються до