Джо Хілл - Пожежник

емблема WKLL — з’їхало з дороги, з гуркотом попрямувавши схилом донизу, рухаючись уздовж зовнішнього кордону кола з каменів. Автівка виїхала до південного боку каплиці, зайнявши вузьку смужку відкритого простору між церквою та лісом. З відкритого кузова затріщав автомат. Гарпер не знала, що то за зброя, але вона видавала рівномірний пластмасовий звук, зовсім не схожий на постріли «бушмастера».

Два інші пікапи з ревом погуркотіли до північного боку будівлі, перерізаючи шляхи для відступу з іншого боку. «Фрейтлайнер» лишився на вершині пагорба, не зрушивши з місця, наче Джейкоб видивлявся, де саме його допомоги потребують найбільше.

В одному проході стояла Ґейл Нейборс. В інших дверях був худорлявий, ельфоподібний хлопчина, що скидався на молодого Девіда Бові. Вони саме зачиняли каплицю, коли Гарпер з Пожежником заскочили всередину: туди, в пітьму, де чекали схлипи, крики та жах. Двері з гуркотом зачинилися за ними — і більше ніколи не відчинилися знову.

8

У затіненому фойє Майкл схилився уперед і ніжно — благоговійно — поставив Керол на ноги.

— Тебе поранено? — надтріснутим голосом запитав він. — О, Боже, молю... молю... лиш би тебе не поранили. Не знаю, що тоді робитиму.

Керол закотила очі і стала схожа на злякану кобилу. Здавалося, вона ледве його впізнає.

— Так. Ціла. Блискіт. Гадаю, то був Блискіт! Він відвернув від мене їхні кулі. Наче силове поле, витворене з любові. Думаю, він і тебе захистив!

Гарпер кашлянула. Ступивши вперед, вона обережно відштовхнула Керол ліктем убік. У лівій руці в неї лежав камінь, більший за м’ячик для гольфу, той камінь, що його Джеймі Клоуз запхнула їй до рота чверть години тому, які тепер видавалися вічністю. Тепер він димів, бо весь цей час нагрівався в оповитій лускою долоні. Гарпер зацідила ним Майклові Ліндквісту-молодшому в щелепу, вибивши два зуби.

— Нє-а, — промовила вона. — Жодного силового поля не помічено.

Коли хлопець зігнувся й поволі опустився додолу, вона заїхала коліном у його розбите обличчя, принагідно вгативши розпеченим каменем у плече. Розлетілися іскри. Зі звуком корка, що вилітає з пляшки, плече вискочило з суглоба.

Гарпер могла продовжувати його бити. Вона геть втратила самовладання. Її рука немов зажила власним життям, жадаючи будь-що вбити цього хлопця. Але тоді довелося б опуститися навколішки, а через біль від перейм, що допікали їй, це завдало б зайвого клопоту. Крім того, Пожежник ухопив її рукою, і хоч сил її відтягти йому бракувало, він принаймні намагався це зробити.

— Стривай, — мовила вона. — Усе гаразд. Я закінчила.

В усякому разі так їй здалося, але коли Джон її відпустив, вона вдарила Майкла ногою в шию.

— Він був добрим старим, — обурювалася Гарпер, поки Пожежник відтягував її з зони влучання. — Як тобі не соромно?

Керол кинула на неї спантеличений, здивований погляд. Частина її обличчя порожевіла й розпухла, з вуха облазила шкіра. Спадаючи, правиця Божа обдарувала її щоку миттєвим сонячним опіком.

— А ти! — промовила до неї Гарпер. — Я так зрозуміла, коли Майкі кортіло попестити тобі піхву, твоє силове поле вимикалося.

Керол здригнулася, немов Гарпер дала їй ляпаса. Ліва щока почала буряковіти, набираючи того ж відтінку, що й попечена.

— Якщо хочеш, можеш убити мене, — відповіла вона. — Це лише відправить мене в обійми батька. Він чекає на мене у Блискоті. Усі, кого ми втратили, чекають на нас там. Тепер то єдиний наш порятунок.

— Я не збираюся тебе вбивати. І ніколи не збиралася. Мені цього не треба. Ті, що надворі, потурбуються про це замість мене. Ця церква — коробка, а в них повно зброї. Але, може, як пощастить, ми ще маємо якісь п’ять-десять хвилин. Тож поки ти от про що поміркуй. Майкл убив твого батька... задля тебе. Щоб тебе врятувати. І себе. Твій тато збирався вигнати тебе за те, що ти скоїла з Гарольдом Кроссом. Майкі розбив Отцю Сторі голову, щоб він не встиг розповісти всім у таборі про те, як ти підставила Гарольда й підлаштувала його вбивство. Ти відправила Гарольда в могилу? Та тільки й батька свого ти відправила в землю слідом за ним. Одне неминуче призвело до іншого. Вдалого польоту в Блискіт з цією думкою.

Голос Гарпер поволі стишився до хрипкого шепоту. Коли вона вже закінчувала говорити, то вся тремтіла. Зрештою, вона не дуже добре вміла бути жорстокою, хай навіть до людей, що цілком цього заслуговували. Від наляканого, блідого й розгубленого обличчя Керол їй зробилося зле. Під очима в Керол залягли темні кола, а під рожевими опіками було видно бліду сірувату шкіру. Гарпер спало на думку, що нарешті вона виглядає як доросла: виснажена, втомлена і не надто приваблива жінка, якій зараз непереливки.

Керол спрямувала збентежений погляд на Еллі, яка стояла, тримаючи на руках Ніка. Від виду небоги її обличчя скривилося, і вона почала плакати.

— Еллі, — попросила жінка, простягнувши вперед руки. — Дай мені потримати Ніка. Дай подивитися на нього. Прошу.

Еллі харкнула Керол в лице. Та закліпала. По щоках і бровах стікали червоні краплини. Керол виставила руки, немов боронячись, та Еллі й на них плюнула: жінку обдало зливою слизу та кривавих шмарклів.

— Хер тобі, — промовила Еллі понівеченим ротом. — Не хочу, щоб ти його торкалася. Ти хвора на дещо гірше за драконячу луску, і Боже збав, щоб воно ще й йому передалося, якщо ти заразна.

Краплини крові бризкали з її рота на кожному вимовленому складі. Рана на губах була жахливою. Гарпер подумала, що знадобляться шви, але моторошних шрамів не уникнути.

— На це нема часу, — втрутився Пожежник. — Треба піднятися на дзвіницю. Звідти ми ще можемо поборотися.

Гарпер здавалося, що то найбезнайдійніші слова, які їй доводилося колись чути, і вона вже було розтулила рота, щоб це сказати, та Джеймі заговорила перша:

— Там є як мінімум одна гвинтівка. — Обличчя в неї було брудним, дівчина нестримно дрижала, хоча Гарпер і не могла зрозуміти, від страху це чи від шоку. — І коробка з набоями. Там завжди є принаймні одна рушниця, для того, кому випаде вартувати.

Джеймі Клоуз була жорстокою малою дикункою, але аж ніяк не дурепою. Дівчина добре тямила, що відбувається, тож її відданість — з легкістю рухів банківського касира, котрий видає решту, — вмить змістилася у бік найбільш імовірних кандидатів уціліти.

— Добре. Це добре, Джеймі, — закивав Пожежник. — Підіймайся туди. Ми за тобою. З дзвіниці ми зможемо відкрити вогонь, щоб розчистити дорогу від підвальних дверей до...

Джон затнувся, напружено дивлячись убік. Дорогою він десь загубив окуляри. Гарпер знала, що він уявляє мапу табору і бачить подвійні двері підвалу, які виводять до