Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

Ніколика, про справи якого пам’ятав з часів роботи в патрулі. Коли ти спробував його затримати, він вихопив зброю і зчинив стрілянину. Ти його затримав.

Курт Свенссон дивився на неї із здивуванням.

— Легенда провалиться… адже є свідки.

— Свідки розповідатимуть, що хтось бився і стріляв. Нам треба дотягнути хоч би до завтрашніх вечірніх газет. Значить, легенда така, що братів Ніколик узяли зовсім випадково, оскільки ти їх упізнав.

Курт Свенссон огледів навколишній хаос, потім коротко кивнув.

Пробившись крізь натовп поліцейських на вулицю, Моніка Фігуерола посадила Мікаеля Блумквіста з Ерікою Берґер на заднє сидіння своєї машини, потім з півхвилини щось неголосно говорила командирові патрульної служби, киваючи на машину, де сиділи Мікаель з Ерікою. Командир здавався розгубленим, але під кінець кивнув. Моніка проїхала кілька кварталів, припаркувала машину й обернулася.

— Наскільки погано ти себе почуваєш?

— Мені кілька разів заїхали в ніс, але зуби на місці. І я пошкодив палець.

— Поїхали у відділення екстреної допомоги лікарні Святого Йорана.

— Що сталося? — поцікавилася Еріка Берґер. — І хто ви така?

— Пробачте, — сказав Мікаель. — Еріко, це Моніка Фігуерола. Вона працює в СЕПО. Моніко, це Еріка Берґер.

— Я вже здогадалася, — відгукнулася Моніка Фігуерола нейтральним тоном, не дивлячись на Еріку.

— Ми з Монікою познайомилися в процесі розслідування. Вона мій контакт у ДПУ/Без.

— Зрозуміло, — сказала Еріка Берґер і раптом затрусилася — нарешті все, що сталося, дійшло до її свідомості.

Моніка Фігуерола пильно поглянула на неї.

— Що таке? — спитав Мікаель.

— Ми неправильно зрозуміли призначення кокаїну. Ми думали, вони підстроїли пастку, щоб тебе зганьбити. А насправді вони збиралися тебе вбити і дозволити поліції знайти кокаїн під час огляду квартири.

— Який кокаїн? — спитала Еріка Берґер.

Мікаель ненадовго заплющив очі.

— Відвези мене до лікарні, — попросив він.

— Арештовані? — вигукнув Фредрік Клінтон. Він відчув, як у нього злегка здавило серце.

— Ми вважаємо, що все спокійно, — запевнив Георг Нюстрьом. — Схоже, це була просто випадковість.

— Випадковість?

— Міро Ніколик значився в розшуку за давню історію з побиттям. Якийсь поліцейський з патрульної служби його випадково впізнав і схопив, коли той увійшов до «Казанчика Саміра». Ніколика охопила паніка, і він почав стріляти, намагаючись вирватися на волю.

— А Блумквіст?

— До нього діло так і не дійшло. Нам навіть невідомо, чи був він у «Казанчику Саміра» під час затримання.

— Чорт забирай, це звучить абсолютно неймовірно. — Фредрік Клінтон похитав головою. — Що братам Ніколик відомо?

— Про нас? Нічого. Вони гадають, що і Бйорк, і Блумквіст — робота, пов'язана з трафіком секс-рабинь.

— Але вони знають, що мішенню був Блумквіст?

— Звичайно, проте вони навряд чи почнуть патякати про те, що взялися за замовне вбивство. Вони, швидше за все, аж до суду триматимуть язик за зубами. Їх засудять за незаконне носіння зброї і, підозрюю, за застосування насильства відносно посадової особи.

— Бісові нездари, — сказав Клінтон.

— Це точно, хлопці облажалися. Доведеться Блумквісту поки дати спокій, але нічого страшного, власне кажучи, не сталося.

Була вже одинадцята година вечора, коли Сусанн Ліндер разом з двома міцними хлопцями з відділу особистої охорони «Мілтон сек’юриті» приїхала забирати Мікаеля Блумквіста і Еріку Берґер з поліцейського управління.

— У тебе й справді неспокійне життя, — сказала Сусанн Еріці.

— Вибач, — похмуро відповіла Еріка.

Дорогою до лікарні Еріка практично поринула в ступор. До неї раптом дійшло, що їх з Мікаелем Блумквістом мало не вбили.

Мікаель провів годину у відділенні екстреної допомоги, де йому заклеїли пластиром садна на обличчі, зробили рентген і наклали пов’язку на середній палець лівої руки. Верхня фаланга пальця виявилася дуже розплющена, і Мікаель, напевне, мав позбутися нігтя. За іронією долі, найсерйозніше ушкодження він дістав уже в той момент, коли до нього на допомогу підоспів Курт Свенссон і почав відривати від нього Міро Ніколика, — середній палець Мікаеля, намертво затиснутий в скобі автомата, просто зламався. Біль був нестерпний, але небезпеки для життя травма вочевидь не становила.

Мікаель ясно усвідомив те, що відбулося, лише майже через дві години, коли вже прибув до відділу охорони конституції ДПУ/Без і став розповідати про все інспектору Бубланськи та прокурору Рагнхільд Густавссон. Його раптом взяли дрижаки, і він відчув таку втому, що почав засипати просто між питаннями. Потім виникла деяка незгода.

— Нам невідомі їхні плани, — говорила Моніка Фігуерола. — Ми не знаємо, мали вони намір убити лише Блумквіста, чи Берґер теж. Ми не знаємо, чи збираються вони повторити спробу і чи не перебуває під загрозою ще хто-небудь з «Міленіуму». І чому б їм не вбити Саландер, яка становить для «Секції» справді серйозну небезпеку?

— Я вже обдзвонила співробітників «Міленіуму», поки Мікаеля перев’язували, — сказала Еріка Берґер. — Усі постараються не висовуватися доти, доки вийде журнал. У редакції нікого не буде.

Першим спонуканням Торстена Едклінта було негайно дати Мікаелю Блумквісту та Еріці Берґер персональних охоронців, але потім вони з Монікою Фігуеролою визнали звертання до відділу особистої охорони Служби безпеки не найрозумнішим кроком.

Проблему вирішила Еріка Берґер. Відмовившись від поліцейської охорони, вона підняла слухавку, зателефонувала Драґану Арманському і пояснила йому ситуацію, внаслідок чого Сусанн Ліндер пізно ввечері поспішно викликали на роботу.

Мікаеля Блумквіста і Еріку Берґер розмістили на другому поверсі safe house,[60] розташованого за Дроттнінґхольмом, на шляху до центру муніципалітету Екерьо. Це була велика вілла з видом на озеро, дивовижним садом, дворовими спорудами і земельними володіннями. Маєток належав «Мілтон сек’юриті», але мешкала там Мартіна Шьоґрен, шістдесяти восьми років, удова Ханса Шьоґрена, який багато років прослужив в охоронному підприємстві і п’ятнадцять років тому загинув під час виконання завдання, провалившись крізь прогнилу підлогу покинутого будинку неподалік від містечка Сала. Після похорону Драґан Арманський переговорив з Мартіною Шьоґрен і найняв її на роботу домоправителькою і управителькою маєтком. Вона безкоштовно жила на першому поверсі прибудови і тримала другий поверх напоготові для випадків, коли «Мілтон сек’юриті» раптово потрібно було заховати когось із клієнтів, що мав реальні або вигадані підстави побоюватися за свою безпеку. Зазвичай таке траплялося кілька разів на рік.

Моніка Фігуерола поїхала з ними і випила кави на першому поверсі, поки Еріка Берґер і Мікаель Блумквіст влаштовувались на другому, а Сусанн Ліндер перевіряла сигналізацію та електронне устаткування зовнішнього спостереження.

— У комоді перед ванною кімнатою є зубні щітки і туалетне приладдя, — прокричала Мартіна Шьоґрен нагору по сходах.

Сусанн Ліндер і двоє охоронців з «Мілтон сек’юриті» оселилися в кімнатах першого поверху.

— Я на ногах з тієї хвилини, як мене розбудили о четвертій ранку, — сказала Сусанн Ліндер. — Складіть графік чергувань, але дайте мені поспати хоча