Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

...

Двері клітки зачинилися. Ми зустрілися сам на сам. Ще недавно я хотів допомогти йому, а зараз він допоміг мені, хоч він і став мені супротивником через обставини, які пж ніяк не залежать від нас обох. Якби він не вийшов, усе б зійшло нанівець. Не впевнений, що він знає якою важливою деталлью став у всьому цьому хаосі, який кілька ентузіастів вирішили приборкати. Чи вийде у нас бодай щось? Цього я не знав, як решти всього, що творилося навколо мене.

Я не знав, що відбувається в місці де Бебіт спотстерігає за нами. Та я знав, що про нього попіклуються. Я не знав куди подівся Барнст. Та я знав, що йому не втекти, рано чи пізно вдача відвертається навіть від самих відданих її поклонників. Я не знав про що попереджав Кенні. Та цей хлопак точно вигадав щось особливе, і я впевнений, що він знає що робить. Я не знав чи справляться люди в масках, які оточили цю похмуру залу де ми слугуємо цетральною окрасою. Та я знав, що вони готові взяти сконцетроване в цьому місці зло і розбити його. Не знаю, що було б якби навпроти мене стояв Тувіаса, а не Алісон. Не знаю, якою б ціною мені далася тоді перемога. Я не знаю чи стоїть за моєю спиною легіон з ангелів, яких вимолив мені Біллі, я їх не бачу, не чую, та я вірю, що цьому злу якому ми кинули виклик, наближається кінець. Я вірю, що Бог вибрав нас, як Він вибрав свого часу юнака Давида, котрий простим камінцем повалив гіганта і переміг цілу армію.

— Ну от ми і зустрілися знову! — промовив до мене Алісон підскакуючи навпроти мене.

— Шкода, що за таких обставин! 

— Як на мене то краще і бути не було! — посміхнувся він якоюсь злою усмішкою.

— Я не твій ворог Алісоне, твій ворог вибрав тебе для цього бою!

— Так би і сказав, що боїшся! — від його слів посміхнувся я. — Непереможний? Це тимчасово! — кинув він у мою сторону.

Від колишнього Алісона з яким я розмовляв залишився лише образ, а все інше було чужим для мене, як мабуть і для нього самого. Швидко його змінило подумав я, а тим часом суддя подав знака пролунав гонг, натовп завмер в очікуванні неповторного дійства.
Джанет встигла вчасно усе розповісти. Мені варто трохи потягнути час і забратися звідси як найскоріш. Їхні сестри булуть вільними, агент, котрий займається цією справою пов'яже Бебіта, а я вже не змушений товкти когось по справжньому достатньо трохи повеселити публіку і зрозуміти, що момент кінця настав.

Алісон почав активно і жорстко. Його наступ був безуспішним, я добре ухилявся та довго робити цього я не зможу. Головне берегти ся його рук і швидких комбінацій. Мені достатньо перевести його в партер і він програв та я ж повинен трохи теж пограти в спектакль для людей, щоб ті особливо одразу нічого не второпали. Пам'ятаю, як один із моїх тренерів говорив що людину яка займається боротьбою легше навчити махати руками ніж боксера махати ногами і при тому всьому щей виконувати больові прийоми. І в чомусь він мав рацію, але головне не потрапити під удар боксеру бо це сто відсотків гаплик. Поки я буду бавитись з Алісоном мені аж ніяк не потрібно забувати про це правило потрібно бути обережним, щоб мені не настав кінець від його одного технічного і потужного удару рукою.

— Скоро все завершиться! — промовив я до нього.

— Для тебе вже зараз! — він ледь не дістав мене, аля дивом відступився. 

— Не втечеш! — в'їдливо промовив Алісон.

Ні так і справді не втечу, триматимусь на відстані, не допускаючи його блище. Ропатом Алісон накинувся на мене ударами ніг. Зачаровуєче, боксер одразу перемкнувся на ноги, з таким я зустрічаюся вперше. Заблокув один інший, як він підключив руки і обманув мене, нанісши потужний хайкік прямо в мою голову. Я не встиг зреагувати, хоча коли блокував на автоматі його удар рукою в нижню частину тулуба зрозумів, що буде. 

Як я міг купитися на дешевий трюк, котрий бійці високого класу майже не застосовують? Та купився, я похитнувся, догрався, невже непереможності прийшов кінець? А навіщо вже мені та непереможність? Я вийшов сюди востаннє заради великої мети, а не через своє марнославство. Невже це кінець? Мабуть це він. Для всіх це була мить для мене усе моє життя. Дві речі, які я вмів робити краще за інших. Перша річ не зраджувати, друга перемагати, схоже зараз залишался лише одна не зраджувати. 
Раз вже похитнувся то я неодмінно впаду. Я відчував над собою повну силу земного тяжіння воно притягало мене до землі, до канвасу, так швидко і так сильно, як ніколи раніше. Він неодмінно чекає, щоб наскочити і добити мене. Ну і хай, хай кінець буде таким, мені немає чого доводити іншим. Стій. Невже ти думаєш про те що буде далі? Дивом мої ноги зробили кілька кроків назад і я впав на клітку. Хай там, що не йди переможеним. 

Він накинувся і незнаною силою моя свідомість прокинулася, туман розсіявся, в очах стало ясно. Я підбив його ноги, щоб він упав і він спіткнувся впавши на моє коліна, це дезорієнтувало його. Відкинувши напівнепритомного Алісона, тепр я кинувся до нього, ми в партері а тут мені вистачить всього одного. Я не вдарив його жодного разу, я просто пішов на больовий — важіль ліктя був замкнутий, Алісон закричав від болі. 

— Я не твій ворог, Алісоне!

— Ааа відпусти!

— Якщо відпущу то що? — я тримав його руку вигинаючи її в пів сили.

— Я знесу тобі голову!

— Даю тобі ще модливість! — я посилив важіль.