Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Професоре Семироз, а це правда, що ваша помічниця виявилася кандидатом в Темні Князі?

По залу пройшов шепіт. Особистість головного винуватця була теж скрита. Хоча, знаючи можливості Сави, чи варто дивуватися. Але ректор якщо і здивувався її знанню, то ні як це не видав.

 — Так. Мій секретар виявився кандидатом.

 — То як же так вийшло, що ви найняли темного мага?  — єхидно запитала Сава.

Батько мовчав, а Майя стиснула кулаки. Груди обпалило обурення. Знаючи батька, вона точно могла сказати, що це була не його вина. Так помилитися міг будь-хто. Лісана всіх успішно водила за ніс.

 — На жаль, я не побачив цього. Вона відмінно працювала на мене всі три роки. І жодного разу не давала приводу засумніватися в собі. Але це для мене не виправдання.

 — Звісно!  Ваші виправдання мало чим допоможуть рідним Рути Огневич, — хмикнула Сава. Очі батька потемніли. — Ви дозволили загинути у своїй академії учениці, — продовжувала Сава. — Скажіть же, як після цього ми можемо відчувати себе в безпеці під вашим керівництвом?

Батько мовчав. На його обличчя лягла тінь, а в погляді промайнув біль. І Майя не усвідомила, як скочила з місця.

 — Як і шість років до цього, Сомоус!  — випалила вона. — Як всі ті роки, за які ця Академія процвітала і покращувалася!  І як всі ті роки, за які жоден учень серйозно не постраждав в межах академії. І якщо ти не знала, магія завжди пов'язана з ризиком!  А якщо ти шукаєш на кого написати звинувачення у своїй черговій брудній статті, то це я. Через мене батько пішов з академії в той день! Через мене Лісана змогла взяти його в полон! Через мене вона взагалі все це влаштувала!

На мить Майя замовкла, глянувши на здивованого батька, але швидко повернула погляд до Сави.

 — На місці Рути мала бути я, а на місці інших жертв — мої одногрупники!  Вони живі, Сомоус!  Живі, тому що батько дав ворогам відсіч!  Він і моє життя врятував... — щоки запалали, голос дедь не зірвався, але Майя стиснула долоні, вдавивши нігті в шкіру, і продовжила: — Професоре Семироз зробив для вас більше, ніж будь-хто в цій Академії!  І якщо у вас є претензії, то пред'являйте їх мені!

Вона оглянула аудиторію поглядом. Десятки облич дивилися на неї. Але ніхто не встав і нічого не сказав.

 — Гадаю, питання закрите, — сухо сказала Майя, подивившись Саві в очі.

Та теж мовчала, а потім і зовсім відвернулася. Майя сіла і тільки тоді усвідомила, що її коліна тремтять, а серце скаче, як у наляканої білки. Їй довелося прикусити щоку, щоб не дати почуттям перейти в сльози.

Наступні слова батька звучали десь на краю її свідомості. Та почувши одне запитання, вона виринула зі своїх думок.

 — А як ви вважаєте, Армія Тварюк тепер не повернеться?

Це питав адепт п'ятого курсу воїнів. І в його словах докору вже не було.

 — Лісана Власка зараз без свідомості, і ми поки не можемо її допитати. Я б хотів сказати, що ми назавжди зупинили ворога, але це не так. Ми досі не знаємо, яку мету вона переслідувала. Вона більше не є небезпечною, але не вона головна загроза.

Ректор нічого не уточнив, але всі й так зрозуміли, про кого йдеться. Маскарон все ще на свободі. Маскарон — істинний лялькар, що смикав ниточки з тіні. Чого б не домагалася Лісана, але її справу закінчили. Ось тільки нічого після цього не сталося. Джерело працює потужніше, як і очікувалося, а замок став отримувати більше магії з надр землі. Але це не несло ніякої шкоди, навіть навпаки.

Це вдалося з'ясувати у Хрип-Костолома. Після того, як Майя підсунула йому виноград фейрі, він уривками пам’ятав наступні події. Коли він трохи прийшов до тями, то вирішив завершити ритуал. Відвернув охоронців, прокрався до сплячих адептів і вибрав випадкову дівчину. Усіх інших найманців теж прикінчив він. Вважав, що так отримає замість спільників винагороду від Лісани. Тоді він ще не знав, що її вже схопили.

Вже у міській в’язниці він розповів, що Маскарон поставив Лісані дві умови: дістати й знищити Цар Самоцвітів і наситити Джерело. Участь же Майї була чисто примхою Лісани, як помста своєму заклятому ворогові. Натомість Маскарон обіцяв їй Армію Тварюк. Але тільки Небеса знають, як він збирався те військо викликати.

Коли ректор закінчив оголошення на рахунок майбутніх іспитів адепти потягнулися до виходу. Майя почула, як її покликали. Батько очікував її з боку платформи.

 — Дякую, — промовив він.

 — Я сказала так, як є.

 — Однак відповідальності це з мене не знімає, — похитав головою чоловік. — Я мав захистити ту нещасну дівчину.

 — Їх було забагато.

Майя стиснула губи. Попри всі старання не завжди вдається усіх врятувати. Але вона відчайдушно хотіла підтримати батька. Він сам ледь не загинув.

Несподівано їй на голову опустилася широка долоня і погладила. Дівчина здивовано підняла на батька погляд і побачила теплоту в його очах.

Інші адепти поглядали на них. Краєм ока Майя побачила Ельдара, що йшов повз з Яном. По ній і ректору він всього лише ковзнув поглядом, але дівчині здалося, що на його вустах промайнула усмішка.

Майя зніяковіла і нагадала батькові:

 — Я вже не дитина.

Чародій кивнув, хоча явно мав свої думки на цей рахунок, і опустив руку. Дівчина пішла до виходу.

 — Майє!..

Вона обернулася.

 — Форма тобі личить, — посміхнувся ректор.

Щоки Майї торкнув рум'янець. Вона кивнула і вийшла в коридор. Батько нарешті визнав її мрію.