Марина Тітова - Будь мені тайною, Марина Тітова

У всіх трьох справах, про які йому стало відомо сьогодні, фігурували однакові прізвища слідчих і поліціянтів. Збіг? Харитон так не думав. У жодному разі ні. Він згадав, як три роки тому йому погрожував дехто, а саме Петро Бондаренко. Той казав, що якщо Харитон образить Анжеліку — то життя йому медом не здасться. Ну от — не мед, і не шоколад, а суцільне багно. Вочевидь, Петро приклав свою п'ятірню до Харитонового життя неодноразово. Три роки тому пожалів Петро його, бо Ліка обрала Харитона, але тепер ніхто бідного хлопчика не пожалів. Ще й, як на зло, хлопчик і здачі не може дати, бо йому дали зрозуміти — полізе до Ліки і йому перекриють повітря й не тільки. І хіба ж з цим посперечаєшся? Поскаржилась бідна й нещасна Анжеліночка. Знайшла ж до кого пожалітись побігти! От же ж паскудниця...

Розчавлений, що тарган, Харитон поплентався до материнської спідниці. Більше нікуди було йти. Матуся любить Харитошу. Матуся єдина, хто Харитошу пожаліє. Матуся Харитошу нікому в образу не дасть. Матуся Харитошу ніколи не покине.

Однак і в батьківському дому на Харитошу чекала погана звістка. Дорікнувши та спитавши у матері про те, як так сталося, що квартира виявилася оформленою на Анжеліку, Харитон з'ясував, хто насправді проговорився Анжеліці про Ірму, і Тео й не тільки. І Харитон хотів сміятися з цього всього. Хотів, але сил не було. Залишились сили лише на лайку, якою він щедро облив свою матір. І ще дрібка сил на те, щоб поїхати до Ірми з Тео.

Та чи й там було йому добре? Ніяк ні. Ірма не вклала його у своє ліжко. Вона з порогу ошелешила його звісткою. Завтра у неї літак — її чекають у Франції. В неї нарешті з'явився чоловік, котрий кохає її до нестями, котрий не шкодує для неї грошей та котрий готовий на ній одружитись. І тільки одне "Але". Тео. Оскільки мама його з собою не бере, то ні з ким більше залишити дитину, тому малий дістався Харитоновій шиї...

Харитон тоді вже не бідкався. І не пручався, не лаявся. Він прийняв все як є. За один день його життя зруйнувалося. Всі від нього відмовились, всі його зрадили. І чомусь саме в малому п'ятирічному Тео Харитон тоді вгледів надію. Малий так тягнувся до нього, так його любив, татком кликав, хоч Харитон постійно від цього кривився і з цим не погоджувався. А може дарма? Може, якщо виховати його, створити таким, як Харитону треба, то все ж буде колись одна дійсно вірна людина для нього?

Та ця шалена думка з'явилась і зникла в один момент. Ірма наголосила, що як влаштується у Франції то забере Тео до себе. Від Харитона лише дозвіл на вивіз дитини за кордон попросила. І все — наступного ранку від неї й сліду не лишилось.

Харитон на все це погодився. Подумаєш! Двома ротами менше. Лише про себе думати буде. Однак поки Тео був на його відповідальності, все ж думати доводилося і про нього. В першу чергу Харитон після від'їзду Ірми вирішив десь наколядувати грошей.

Спершу Харитон хотів заручитися підтримкою друзів. Он ліпшого друга Вовку Харитон повсякчас виручав, позичав гроші, якщо була необхідність. І тому назрівало питання, а чи зараз не саме той момент, коли борги віддавати було б доречно?.. Однак Вовка виявився не таким вже й вірним другом. У нього для Харитона зайвої копійки не знайшлось. Вся валюта на крипті, в обігу, а ще ж Настя вагітна й тільки вчора придбали ліжечко для малюка...

Тоді звернувся Харитон до Андрія — ще одного свого друга. А той, як дізнався про купу проблем, теж виявився не надто люб'язним і зайнятим різко став... І решта Харитонових друзів теж показала свої справжні обличчя. Чоловік з'ясував, що збирав коло себе зовсім не тих, кого треба, людей. Коли в нього були гроші — тоді навколо Харитона танцювали, а як їх тепер немає — то і друзі всі щезли, наче їх корова язиком злизала...

Так і почалися крайнощі. Оскільки ремонт авто для Ірми став не актуальний — нехай у Франції їй тепер автомобілі дарують — то Даниленко вирішив його продати. Швидко оголошення де треба розмістив і приготувався чекати.  І ось, наче за помахом чарівної палички, покупці швидко знайшлись. Ще й запропонували великі гроші за побите авто! Більше, ніж Харитон хотів... Щастя Даниленка не було меж... До моменту, коли він не розтулив конверта з валютою, на внутрішньому боці якого були виведені каліграфічним почерком ініціали Д. Х. П... Тобто, його власним почерком. Його ініціали... Перерахувавши валюту, Харитона почали мучити їдкі думки. Не може бути! Він що, щойно продав своє власне авто й отримав за нього свої ж гроші?!. Рівні та хрусткі купюри пахли його парфумами... Ще один аперкот від колишньої...

У брюнета опустились руки. Він відпустив ситуацію. І змінився. За два дні перетворився із безтурботного веселуна-балакуна та авторитетного бізнесмена в тінь без роду і племені. Однак ця трансформація продемонструвала йому, що все на світі можна пережити, що він сильний. Харитон хотів жити й обіцяв собі, що вибереться ще з халеп.

Однак халепи не хотіли його ніяк відпускати...

В понеділок на Харитона чекав ще один кепський день. Ірма повідомила, що її ошукали. Ніхто не чекав її у Франції. Крім роботодавця. Тепер вона пів року працюватиме у грибній теплиці, а потім повернеться назад. І всі ці пів року Тео має бути з Харитоном.

Даниленко дізнавшись про це вже не був здивований. Глибоко в душі він уже сміявся. Це що ж, бумеранг йому прилетів? Не хотів дітей, аж ось — хочеш, не хочеш, а виховуй сина? Ще й не спихнути дитину на абикого. Матір дитина на заробітках віднині у Франції, одна бабуся в слідчому ізоляторі, інша ж не визнає його онуком і чути не хоче про нього...

Так і змирився з усім Харитон. Прийняв свою жорстоку реальність. Тим паче у вівторок йому повідомили, що його ресторан може відновити роботу — справу щодо отруєння можуть закрити. Життя триває!