Ая Кучер - Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер

- Тут красиво.

- Ти хіба тут не була? Тут же була вечірка... А, - хмикає. - Точно. Це було на випускному з бакалаврату, до тебе. Хтось із наших знав це місце, влітку ще працює басейн. А може він і не працював. Не впевнений.

- Розважався як міг Шварц?

- Тупий і молодий був, - навіть не заперечує, відкриває переді мною двері в ресторан. - Волошин потім бігав, домовлявся про заставу і компенсацію, бо ми були не в змозі. Ну і тому, що його малолітня сестра теж потрапила під нагляд охоронців.

- Серйозно? Ви тут галабурдили?

- У жодному разі, - Мирон говорить стримано, але в очах веселощі. - Так... Трохи переборщили? На своє виправдання, сестра Волошина була головним ініціатором.

- Як підло! Скидати всю відповідальність на дівчину.

Нас зустрічає адміністратор, проводить до дальнього столика. Вони тут відгороджені тонкими перегородками, створюючи окремі кабінки. Є навіть портьєри, якщо захочеться закритися повністю. Я сідаю на м'який диванчик, відкриваю меню. Зрідка поглядаю на Шварца.

Про що говорять на першому побаченні, коли ви знайомі стільки років і зовсім недавно дратували одне одного до зубного скреготу? З поцілунками або колючими фразами простіше. Але те, що це саме побачення - додає градусу.

- Ну привіт, - Мирон усміхається, коли я знову дивлюся на нього, а він цей погляд ловить. - Подобаюся?

- Ми начебто зійшлися на тому, що ти потрапляєш під мій типаж. Більш-менш.

- Сподіваюся, все ж таки більш. Вибрала собі щось?

- Поки що ні. Порадиш?

- Можу, але не факт, що вгадаю. Здається, Вадим казав, що щоп'ятниці тут гарна баранина на грилі. Але я не знаю, майже тут не бував. Далеко від міста для звичайної вечері, та й влітку тут занадто багато народу, а взимку - не так цікаво.

- Але все одно привіз мене сюди?

- Зараз компанія в мене дуже цікава.

Я не можу не посміхатися. Куточки губ самі повзуть вгору, постійно. Навіть вилиці починають боліти. Ніколи не могла подумати, що з Мироном буде настільки цікаво і добре.

Ми не проводимо весь вільний час разом, звісно. У кожного є інші заняття і плани, але я все одно насолоджуюся нашими зустрічами. З кожним разом підпускати Шварца ближче - все простіше й легше.

- До того ж, - Мирон продовжує, коли офіціантка йде, прийнявши наше замовлення. - Я вирішив, що ти будеш смикатися, якщо заглянемо у звичні місця з ризиком зустріти знайомих.

- Я не збираюся приховувати наші... стосунки, - видихаю, не знаючи, чи можна так назвати те, що відбувається між нами. - Або ти...

- Ні. Хоча, якщо тебе викрасти, всі підозри впадуть на мене. Чорт, треба щось зі свідками вирішувати...

- Ну досить! Ще трохи й піду наймати охоронця. А то в кожному жарті тільки частка жарту...

- До речі, про охорону. З тобою ж працює людина Різанова, так?

- Так. Міша. А що?

- Хотів уточнити, чи не скасував Діма охорону. Все ж незрозуміло, чого можна чекати від Іри з її викрутасами. Якщо раптом що, повідом мені. Я переговорю з Різановим.

- Думаю, я розберуся сама, дякую.

Шварц впивається в мене важким поглядом, я відповідаю таким самим. Відкидаюся на спинку диванчика, продовжую посміхатися, але даю Мирону зрозуміти, що прогинатися не буду.

Його турбота приємна, безперечно. Але я не збираюся перекладати проблеми з плечей Діми на плечі Мирона, минаючи власні. Після невдалого шлюбу, мені хочеться по-іншому все робити.

Самій відповідати, розбиратися. Щоб якщо все раптом закінчиться, не опинитися знову в підвішеному стані. А вміти самій з усім справлятися, без чужої допомоги.

- Тая, - Мирон хмуриться тільки сильніше, тягнеться до моєї долоні. - Давай не будемо сперечатися?

- Давай. Іра навряд чи мене потурбує. Принаймні, я її не бачила давно. Або вона заспокоїлася, або далі переслідує Діму. Але від мене відстала після того, як дізналася про розлучення.

- І все одно...

- Якщо щось трапиться, то я розповім. Але не варто занадто оберігати мене. Ти хіба не знаєш? Богині наділені магією.

Мирон показово кривиться. Так, про значення свого імені я почитала. Додумалася пізніше, ніж варто було. Але тепер повністю переконана в тому, що Шварц не намагається грати з моїми почуттями. Він із самого початку говорив мені.

Нехай з п'яних очей та про Богиню, але це я просто неуважна.

Натомість у мене виявився надійний засіб, щоб вколоти Шварца і припинити його наполегливі пропозиції. Працює безвідмовно, нехай і тимчасово.

Тема розмови плавно переходить на нейтральні теми. Говоримо про сестру Мирона, мого сина. Шварц не вміє обговорювати дітей, але дуже старається.

- Термінове? - запитує, відповідаючи на черговий дзвінок. - Ви не можете самі розібратися? Зараз. Я відійду, - шепоче мені, крутить у руках пачку сигарет. - Не проти?

Хитаю головою, я все розумію. З тим, як багато Мирон влаштовує собі відпочинку, дивно, що в нього так мало дзвінків і проблем. Тому невелику перерву в нашому побаченні я можу пробачити.