Iрина Давидова - Дамір, Iрина Давидова

— Що трапилося, доню? — простягнувши руку, запитала свекруха і погладила мене по долоньці.

— Я хотіла..., мені потрібно..., як би це сказати... я..., мені потрібно з Даміром поговорити, ви б не могли посидіти трохи з Лапочкою? — протараторила я, ледве зважившись на ці слова.

Аліна Семенівна швидко піднялася з крісла і, обійшовши стіл, присіла біля мене, дбайливо обіймаючи за плечі.

— Ти можеш хоч всю ніч не приходити, Ліюшо, ми з мамою точно справимося, а ви розмовляйте скільки треба.

— Правда? — недовірливо перепитала я, на що у відповідь отримала мамин ствердний кивок. — Спасибі. Просто нам потрібно дещо обговорити, та й...

— Іди-іди, дівчинко, навіть не переживай! Дві бабульки впораються з онукою, — вдоволено заплющивши очі кивнула вона, і я обійняла її, дякуючи за розуміння.

Потім, піднявшись, підійшла до матусі, поцілувала і теж обняла, вдихаючи рідний запах, і досі не вірячи, що все це відбувається зі мною.

— Спасибі вам.

— Все, біжи, а то чоловік зачекався, напевно, — зауважила мама, а я тільки кивнула, і нервово посміхнулася, розуміючи, що чоловік же й не в курсі, що я зібралася до нього.

Піднявшись в спальню, переконалася, що Ангеліка як і раніше солодко спить, і вирішила, що назад дороги немає, пора цей крок робити сьогодні. Швидко прийняла душ, знайшла в гардеробній гарну спідню білизну і одягла коротке плаття, яке раніше носила перед коханим з величезним задоволенням. Швидко розчесала волосся, нанесла зовсім крапельку духів за вушко, і абсолютно не переживаючи щодо макіяжу, вийшла з гардеробної в спальню, де вже повністю влаштувалися новоспечені бабусі.

— Іди, не переживай, ми не дивимося, — в своєму дусі вимовила свекруха, і хіба що тільки носом не увіткнулася в книгу, яку нібито читала.

Мама ж прасувала дитячі речі, і теж не обернулася до мене, тільки прошепотіла, коли я відкрила двері, збираючись вийти зі спальні, не забувши глянути на донечку, яка сопіла в своєму ліжечку.

— Може, братика подарують Ангеліці, а то живуть у різних кімнатах, і чекати нічого.

— Нехай розслабляються, а то дивись на них — обговорити вони щось зібралися, — строго прошепотіла Аліна Семенівна, гортаючи сторінку книги.

— Я взагалі-то в платті, а не гола, — буркнула я, і немов маленька дівчинка, показала їм язика, вийшла зі спальні, прикриваючи за собою двері. — Господи, немов на перше побачення тікаю.

Видихнувши, я підійшла до дверей спальні, де останнім часом ночував Дамір. Тільки зараз я зрозуміла, як переживаю, серце почало швидко стукати, погрожуючи вирватися з грудної клітини. Долоньки спітніли, я нервово кусала нижню губу, і тільки страх мій був не через те, що коханий чоловік може заподіяти мені біль, ні, просто боялася першої близькості. Все-таки ми дуже давно не займалися любов'ю, а те, що було... те, що було, я навіть згадувати не хотіла. Піднявши кулачок, я тихо постукала в двері і, не чекаючи відповіді, увійшла в спальню, занурену в повну темряву.

— Ліє? Що трапилося? — почула схвильований голос Даміра з боку ліжка, і зрозуміла, що він збирається увімкнути світильник, бо заворушився, шарудячи постіллю.

— Не вмикай, будь ласка, світло, — невпевнено попросила я, закриваючи за собою двері.

Він завмер і послухав мене, а я, видихнувши, зробила пару кроків до ліжка, приблизно пам'ятаючи, де воно знаходиться. Та й енергетика чоловіка так манила мене, я пішла в правильному напрямку, але тільки не розрахувала відстань і, наткнувшись ногою на ліжко, не втримала рівновагу і завалилась, прямо на Даміра.

— Пробач, — пискнула я, і перестала дихати, відчувши його руки на собі.

При падінні, він спробував мене зловити, і тепер його руки ніжно погладжувати мої стегна, що не приховувалися коротким платтям.

— Навіщо ти прийшла? — прошепотів він, обдаючи своїм диханням мою шию і викликаючи в тілі табун мурашок.

— До тебе, — тихо відповіла я і спробувала піднятися, та тільки була перехоплена міцними руками.

— Впевнена?

— Абсолютно, — кивнула, ніби він міг побачити, і присівши до нього на коліна, пальцями провела по твердих грудях.

— Хочу, щоб ти знала: зупинитися я не зможу, якщо ти дозволиш собі розслабитися.

— Я знаю, і дійсно хочу цього, — відповіла, і схилившись, провела язиком по його губах.

Дамір одразу перехопив ініціативу в свої руки, і жадібно почав цілувати мої губи, пестячи їх язиком, і зрідка прикусюючи зубами. Я руками гладила сильні плечі і відчувала жар його тіла, щиро бажаючи, щоб він не зупинявся, і нарешті вже розділ мене. Тверді губи поцілували підборіддя і спустилися на шию, волого торкаючись теплої шкіри, прикусюючи ключицю і пестячи язиком так, немов він їв улюблене морозиво. Перед очима одразу спливла сцена в Сицилії, коли Дамір обмазував мене морозивом і повністю злизував з усього тіла, особливо приділяючи увагу найбільш пікантним місцям. Господи, як же я хотіла все це повернути!