Микола Олександрович Бакума - Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Так, дізнався. Їх є два види. Можна отримати безстрокове право на товар. Коштує таке дуже не дешево. Залежно від виду та вартості товару, від тисячі до двох тисяч татінів. Можна таке право купити на один рік. Це коштує двісті, а потім стільки ж за продовження ще на рік.

— А наскільки серйозно захищає гільдія ці права?

— Ну в принципі, для гільдій це непоганий заробіток, тому стежать. Вони ж ще мають частину штрафів за порушення. У столиці та у великих містах, звичайно, з цим краще, а от десь в глибинці не надто стежать.

— Зрозуміло. А що з оцінкою майстерні і будинку, якщо Окертуз все-таки захоче її продати?

— З цим теж не все просто. Після того, як майстерня опинилася в самому кінці вулиці майстрів зброярів і ковалів, то продати її буде дуже не просто. Думаю, що купити її захочуть тільки більші майстерні як додаткове виробництво або склад.

— Зрозуміло, — сумно сказав Окертуз. — А що з вартістю?

— Якщо швидко, то дві-три тисячі. Якщо вдало, то максимум п’ять, — відповів казначей-учень.

— Ну що ж, на це і будемо розраховувати, — підсумував зовсім засмучений коваль і звернувся до гномів, що сиділи поряд: — А ви що думаєте з цього приводу?

— А що ми? Якщо не проженеш, то куди ти — туди й ми, — відповів за двох Еред. — У провінції за ці гроші відкриємо нову майстерню. Плата за вступ в гільдію та дозвіл на роботу там значно менша. Знову зможемо зброю і обладунки робити та продавати. Не пропадемо.

— Спасибі вам, друзі. Будемо готуватися до переїзду після ярмарку.

— Ти не поспішай ховати майстерню завчасно, — втрутився Нік. — Є у мене пару ідей. Ти хочеш зберегти майстерню?

— Дуже хочу, — пожвавішав Окертуз.

— Тоді поклич Раті і я розповім тобі, як можна це зробити.

Коли до них приєдналася дружина Окертуза, Нік продовжив:

— Всі в зборі. Тоді слухайте та думайте. Я готовий викупити у тебе половину майстерні. Я заплачу тобі дві тисячі татінів, але за умови, що більша частина цієї суми буде вкладена в кузню. Тисячу двісті ти внесеш за дозвіл на наступний рік виготовляти і продавати не тільки залізні вироби, а й зброю та обладунки. Сплатиш борги за матеріалами та закупиш додаткові. Частина піде на придбання прав на деякі вироби. Що залишиться — витратиш на сім’ю і цих двох гномів. Що ти скажеш на таку пропозицію?

— Ніку, — втрутився Цифріт. — Навіщо тобі це? Майстерня не приносить прибутку.

— Не бійся, мій юний друже. Я вірю, що ми зможемо перетворити її на процвітаюче підприємство. І ти нам у цьому допоможеш.

— Ніку, дві тисячі татінів — це дуже великі гроші, — скарбник все ще не міг повірити в реальність такого рішення після його висновків. — Навіщо тобі це?

— По-перше, як я вже сказав, я вірю, що ми зможемо повернути добру славу і гроші майстерні. По-друге, у мене не так багато друзів у цьому місті. Я готовий допомогти вам й не дати просто так кинути справу всього вашого життя та виїхати звідси. Ти можеш подумати і не давати відповідь зараз.

— А що тут думати? — сказав Окертуз. Він подивився на задоволених гномів, на усміхнену Раті. Вони дружно закивали у відповідь. — Я згоден. Спасибі тобі, Ніку. Ти рятуєш не тільки мою справу, а й справу мого батька, діда і добре ім’я всієї моєї родини.

— Гаразд, гаразд, — збентежився маг. — Не роби з мене рятівника. Я ще сподіваюся добре заробити при цьому.

Тиждень пішов на підготовку та оформлення покупки. Оплативши послуги Майстра Хедре Ловена — законника Школи, Нік позбувся головного болю при оформленні документів. Все було підготовлено в термін і в суворій відповідності до законів Тротса. Ловен повністю супроводжував угоду купівлі майстерні, тому Ніку залишалося тільки приїхати до міської управи та розписатися в документах. За цей час Окертуз виготовив, за кресленнями Ніка, кілька великих і маленьких умивальників, а Цифріт оформив на них ексклюзивне право на виготовлення.

Нік вирішив застосувати в новому світі всі маркетингові прийоми, яким він навчився на Землі. Знаючи популярність скарбника Майстра Анти в Школі, подарував йому один з великих умивальників з обіцянкою виплати винагороди за кожен новий замовлений. І вже до кінця другого тижня мав хороші замовлення на всі види умивальників, а також на велику партію інших виробів з металу, відра, тази, бочки для Школи. Інформація про їхні вироби почала швидко поширюватися містом та навіть за його межами.

Відвідавши у вихідний вже частково свою майстерню, він не міг натішитися. Робота кипіла на всю. Гноми взялися за свою звичну й улюблену справу. Рун, не зупиняючись, кував мечі й обладунки, а Еред прикрашав їх красивими хитромудрими візерунками. Всі інші вироби залишалися за самим Окертузом. Спочатку він взяв сина в помічники, але все рівно не справлявся і через тиждень йому довелося найняти ще одного коваля. У крамниці задоволений господарював Цифріт. Вони знайшли нарешті спільну мову з Окертузом та щасливо співіснували поруч. У майстерні оселилася радість і надія. А над усім цим, гордо розгойдуючись на вітрі, висіла нова вивіска майстерні, на якій два молоти поділяв меч на тлі щита.

Непомітно пройшла пора Змін, закінчувалася пора Підсумків. Настрій в Школі потрохи переходив від тривожного, з приводу складання іспитів, до святково-очікувального. Учні закінчували здавати іспити, а за стінами замку все жило очікуванням початку ярмаркового тижня. Викладачів та учнів, що особливо відзначилися, чекав королівський бал.

Нік вже здав майже