Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Тільки обережніше, — попередив Голден.
— Я в комцентр, — озвалася Наомі. — Якщо там щось працює
на акумуляторах, то...
— Нікуди не йди, — урвав її Голден. — Не розділяємося, поки
не встановимо, з чим маємо справу. Тримаймося разом.
Еймос став спускатися, занурюючись у темряву. Голден
вирушив за ним. Міллер — слідом. З рухів Наомі не було
зрозуміло: чи вона сердиться, чи відчуває полегшення.
Їдальня порожня, але подекуди траплялися сліди боротьби.
Стілець із погнутою ніжкою. Довга зазубрена подряпина на
стіні, де щось гостре сколупнуло фарбу. Два отвори від куль
високо на одній перегородці, де постріли не влучили у ціль.
Міллер, виставивши руку вперед, ухопився за один зі столів
і повільно розвернувся.
— Міллере? — покликав Голден. — Ідеш?
— Поглянь, — сказав Міллер.
У промені ліхтаря темна калюжа відсвічувала блискучою, наче
скло, лускою бурштинового кольору. Голден підплив ближче.
— Блювота зомбі?
— Гадаю, що так.
— Що ж. Схоже, саме цей корабель нам і треба. Якщо
«треба» — це правильне слово.
Особисті каюти екіпажу стояли тихою пусткою. Відвідали
кожну, але не побачили ознак обжитості: ані терміналів, ані
фотографій, ані жодних натяків на особистості чоловіків та
жінок, які жили на цьому кораблі, дихали його повітрям та, ймовірно, тут і померли. Навіть каюту капітана вони впізнали
лише за трохи більшою койкою й замкненим сейфом у стіні.
Центральний відсік у висоту і ширину був, як увесь
«Росинант»; у пітьмі бовваніли дванадцять велетенських
циліндрів, обплутаних вузькими драбинами й риштуванням.
Міллер зауважив, як закам’яніло обличчя Наомі.
— Що це? — поцікавився він.
— Торпедні шахти, — почулася її відповідь.
— Торпедні? Біс мене роздери, скільки їх тут? Мільйон?
— Дванадцять. Лише дванадцять.
— Протикрейсерні, — пояснив Еймос. — Гарантовано і з одного
удару знищують ціль, якою б вона не була.
— На зразок «Доннаджера»? — запитав Міллер.
Голден розвернувся до нього; обличчя підсвічене дисплеєм на
склі шолома.
— Або на кшталт «Кентербері»... — відповів.
Усі четверо мовчки пройшли поміж широкими торпедними
шахтами.
У ремонтній і механічній майстернях сліди боротьби були
помітнішими. Кров на підлозі та стінах, там-таки — патьоки
золотавої скляної смоли, що колись була блювотою. Жужмом
лежить уніформа — тканина зім’ята й просочена чимось, перш
ніж замерзла в космічному холоді. Звички, набуті за роки огляду
різноманітних місць злочину, розсортовували десятки дрібниць: розміщення подряпин на підлозі й ліфтових дверях, плями
крові та блювоти, сліди черевиків. Складалася цілісна картина.
— Вони всі у машинній залі, — оголосив Міллер.
— Хто? — перепитав Голден.
— Екіпаж. Чи хто тут був на кораблі. Усі, крім оцієї, — Міллер
показав на половинний відбиток підошви, спрямований до
ліфта. — Бачите, її сліди перекривають усе інше. І отут кров, у яку вона вступила, вже на той час висохла. Відлущилась, а не
розмазалася.
— Звідки ти знаєш, що це була вона? — поцікавився Голден.
— Бо це була Джулі.
— Ну гаразд, хто б там не засів, вони вже довгенько дихають
вакуумом, — озвався Еймос. — Усім цікаво подивитися?
Ніхто не сказав «так», але всі попливли вперед. Люк був
розчинений. Якщо пітьма за ним здавалася густішою, зловіснішою, інтимнішою, ніж у решті місць мертвого
корабля, — то лише стараннями Міллерової уяви. Він
затримався перед входом, намагаючись прикликати зображення
Джулі. Вона не прийшла.
У машинній залі було, наче у підводній печері. Міллер бачив, як промені чужих ліхтарів вихоплюють із пітьми стіни й панелі
керування, шукаючи живий термінал — чи принаймні такий, що
його можна оживити. Він спрямував світло ліхтаря у пащу зали, і чорнота поглинула його промінь.
— Кеп, є акумулятори, — доповів Еймос. — І... реактор, здається, вимкнули. Навмисно.
— Можеш його знову запустити?
— Спершу прожену діагностику... На те, щоб вимкнути, могли
бути суттєві причини. І ви не хочте на собі їх перевіряти.
— Слушно.
— Але зараз організую нам... ну, трохи... та ну ж бо, нарешті, гадино.
По всій палубі раптом засяяли біло-блакитні лампочки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.