Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

— Добре! — мовив Еймос і кинувся шукати поміч.

І тут Голден спостеріг: потроху стало тьмянішати небо. А сонце

все ще стояло високо. Але світло його дедалі червонішало, а з

ним і весь довколишній світ поринав у сутінь, от ніби прекрасна

вечірня заграва починалася на п’ять годин раніше свого часу.

Від такої переміни в природі холод пробіг йому по спині.

— Ховайся туди! — сказав Голден, легенько підштовхнувши

Елві до тих інопланетянських веж. — Негайно! Скажи своїм, хай

поквапляться.

І як тут не похвалити її, що мовчки, без суперечок, помчала

щодуху до наукового табору КЕХ. І ті колоністи, що шастали

туди-сюди повз нього, зарухалися швидше, вже майже не

сперечаючись і тільки раз у раз кидаючи тривожні погляди на

небо.

* * *

Голден не заходив досередини в ту інопланетянську споруду, відколи був оглянув її як місце злочину. Мала вона той самий

нелюдський естетичний сенс, що й раніше він бачив: перш на

Еросі після тієї моровиці, а згодом — на Кільцевій станції, в

осерді тієї брамної мережі. Криві лінії та кути, що були якісь

витончено не такі й все ж моторошно прекрасні водночас. Він

спробував

уявити,

як

ті

протомолекульні

майстри

використовували ці споруди, — і не зміг. Ні як завод чи фабрику, де б стояла всяка машинерія, ні як житла, запхані меблями та

всіяні особистими речами. Складалося враження, начебто саме

отак, стоячи впорожні, вони все ж таки виконували якусь

інопланетянську функцію, котрій і мали весь час слугувати.

А ще ж саме тут Басія Мертон із товариством ховали свою

вибухівку. Десь тут перестріляли ту безпеківську команду.

Найкривавіші

злочини,

скоєні

на

цій

планеті,

всі

зосереджувалися отут, куди наразі ховалися від біди всі, хто на

цій планеті опинився.

— Дайте мені ще один перерахунок, — говорила Керол Чівеве

своїм помічникам. — Хто ще не прийшов? Вирахуйте, кого ще

немає.

Відколи з’явилася координаторка (чи не останньою увійшовши

до споруди), вона знай перераховувала своїх по головах, аби

впевнитися, чи всі прийшли. Перерахунки поновлювалися раз у

раз, бо хто шастав туди-сюди, а хто тільки-но, в останню

хвилину, сюди прибрів. Завдання було з неможливих, але

Голден шанував її прагнення переконатися, що нікого не

лишили на поталу стихії.

Наукова команда КЕХ скупчилася в одному заокругленому

кутку великої центральної кімнати споруди, й Елві була серед

них. Кілька науковців щось мудрували з якоюсь чималою

машиною. Готували, щоб очищати великі об’єми води, як

сподівався Голден. Он Лусія пробралася крізь юрбу, щоб

перемовитися з Елві, а від матері не відставав і її син Яцек.

Побачивши, що вони обоє втрапили сюди, Голден полегшено

зітхнув. Басія там, на «Росинанті», божеволіє, либонь, від

тривоги за них, і Голден радів, що зможе доповісти мужеві-батькові, що його дружина й син у безпеці — такій, яку він міг їм

створити.

— Агей, кеп! — звернувся Еймос, вийшовши з бічної кімнати на

чолі кількох колоністів. — У нас проблема.

— Ще одна? Гірша за ту катаклізмічну бурю, що летить на нас?

— Не гірша, але пов’язана з цим, — відповів Еймос. — Ми ще

раз усіх перелічили, і, здається, не дійшла сюди родина Дальке.

— Ви впевнені?

— Майже на всі сто, — здвигнув плечима Еймос.

Керол уздріла, що вони розмовляють, і прослизнула до них

крізь заюрмлену кімнату.

— Сто відсотків певності, — сказала вона. — Коли ми зайшли

попередити Клея Дальке, він уже й збирав припаси, але подався

ще по своїх дружину й дочку. А тих дім на самісінькій окраїні

містечка. Я мала б когось послати по них, але так

заморочилась…

— Ну, стільки на вас звалилося, —