Волтер Айзексон - Стів Джобс

Пасти кішок

Ключовим гравцем, якого вони хотіли залучити, був Даг Моріс

— голова Universal Music Group. Під його парасолем були всі най-популярніші артисти - U2, Емінем, Мерайя Кері - і відомі фірми Motown і Interscope-Geffen-A&M. Моріс ішов на контакт. Він більше, ніж будь-який інший магнат, засмучувався через піратство і дратувався через велику кількість технарів у музичних компаніях.

- То був якийсь Дикий Захід, - пригадував Моріс. - Ніхто не продавав цифрової музики, і тому її змивало піратство. Все, що ми пробували у рекордингових компаніях, провалювалося. Різниця між тим, що можуть зробити музиканти, і тим, що можуть технічні працівники, — величезна.

Коли Еймс із Джобсом ішов до бродвейського офісу Моріса, він настановлював Джобса, що той має говорити. І це спрацювало. Моріса вразило, що Джобс усе зв’язав так, що процес ставав легшим для споживачів і безпечним для рекордингових компаній.

— Стів зробив це блискуче, — казав Моріс. — Він запропонував цілу систему: крамницю iTunes, програмне забезпечення для музики і сам iPod. Все складалося дуже гладко. У нього був повний набір.

Моріс був упевнений, що у Джобса було технічне бачення, якого бракувало музичним компаніям.

— Звичайно, ми мусимо покладатися на Стіва Джобса у цьому, — сказав він своєму технічному віце-президенту, - бо немає нікого в Unversal, хто би розбирався в технології.

Це, звісно ж, не заохотило технічних працівників до співпраці з Джобсом, але Моріс наказав їм поступитися і швидко працювати. Вони додали ще кілька обмежень до системи цифрових прав від Apple, яка називалася FairPlay і дозволяла записувати завантажену пісню на обмежену кількість носіїв. Та загалом вони прийняли концепцію крамниці iTunes, над якою Джобс працював із Еймсом і колегами з Warner.

Моріс настільїси був вражений Джобсом, що зателефонував Джиммі Айовайну — керівнику Interscope-Geffen-A&M, який говорив швидко і завжди кудись поспішав. Айовайн і Моріс були найкращими друзями і спілкувалися щодня протягом останніх тридцяти років.

— Коли я познайомився зі Стівом, то відразу подумав, що він наш рятівник, тож я запросив Джиммі, щоби послухати, що він думає з цього приводу, - пригадував Моріс.

Джобс, коли хотів, міг бути надзвичайно милим, і він застосував це, коли Айовайн прилетів до Купертіно, щоб отримати демо.

— Бачиш, як просто? — запитав він Айовайна. - Твої технічні працівники ніколи до такого не додумаються. Ніхто в музичних компаніях не зробить це настільки простим для використання.

Айовайн одразу зателефонував Морісу.

— Цей чоловік — унікум! — захоплено казав він у слухавку. — Ти правий, він наше рятівне коло.

Обидва обурювалися, як вони працювали два роки з Sony і як це ні до чого не призвело.

— Sony ніколи не додумається до цього, - сказав він Морісу.

І вони вирішили залишити Sony і натомість працювати з Apple.

— Я не можу зрозуміти, як Sony втратила таку можливість. Це просто приголомшливо, така собі історична втрата, — говорив Айовайн. - Стів звільняв людей, якщо відділи не могли співпрацювати, натомість відділи Sony завжди вели війну один з одним.

Sony була повною протилежністю Apple. У них були відділ побутової техніки, який виробляв стильну продукцію, і музичний відділ, котрий співпрацював зі знаменитими артистами (в тому числі з Бобом Діланом). Але кожен вівділ захищав власні інтереси, і компанія ніколи не надавала цілісних послуг від початку і до кінця.

Завданням нового керівника Sony Music Енді Лек було вести переговори з Джобсом, чи Sony продаватиме музику в крамниці iTunes. Невгамовний і розумний Лек прийщов у компанію, за-лищивши кар’єру тележурналіста. Він був продюсером CBS News і президентом NBC. Він умів відчувати людей і мав хороще почуття гумору. Лек розумів, що продаж пісень у крамниці iTunes для Sony було чимось божевільним і необхідним, що зазвичай траплялося у музичному бізнесі. Apple поводились, як бандити, і це стосувалося не лише їхньої частки від продажу пісень, але й частки від продажу iPod. Лек уважав, що якщо музичні компанії беруть участь у тому, щоби /Рой? добре продавався, то вони мають отримувати відсоток із його продажів.

Джобс погоджуватиметься з Леком під час їхніх переговорів і говоритиме, що він хоче бути справжнім партнером музичним компаніям.

- Стіве, я твій, якщо ти даси мені щось від кожного проданого приладу, — говорив Лек своїм грізним голосом. — Це чудовий прилад, але наша музика допомагає продавати його. Таким я бачу справжнє партнерство.

- Я згоден, - відповідав Джобс на кожну Лекову претензію.

Та потім він нарікав на це Дагу Морісу і Роджеру Еймсу. Він казав, що Лек, мовляв, просто не розуміє, не розбирається в музичному бізнесі, і він не такий розумний, як Моріс та Еймс.

- Стівен у класичній своїй манері погоджувався з чимось, але ніколи не виконував своїх обіцянок, — говорив Лек. — Він усе розкладав по поличках, але потім ніколи цього не робив. Джобс дуже пристрасний, що було добре під час перемовин. А ще він — геній.

Лек знав, що не виграє у цій ситуації, якщо лишень не отримає підтримку інших в індустрії. Та Джобс уміло користувався лестощами і приманками маркетингу Apple, щоби відповідно поводитися з іншими рекординговими фірмами.

- Якби вся індустрія піднялася, ми б отримали внески від ліцензій, і це давало б нам подвійний дохід, який був так нам потрібен, — казав Лек. — Ми допомагали продавати iPod, тож це було б справедливим.

Це, звичайно, було перевагою Джобсової цілісної стратегії; продажі пісень на iTunes сприятимуть продажам iPod, що допоможе продавати більше комп’ютерів Macintosh. Найбільше Лека зводило з розуму те, що Sony могла зробити те саме, але там ніколи не могли змусити працювати в унісон вівділи програмного забезпечення, технічного оснащення і наповнення змістом.

^ Джобс намагався звабити Лека. Піц час одного з візитів до Нью-Йорка він запросив його до свого номеру на верхньому поверсі готелю «Чотири сезони». Джобс уже навіть замовив сніданок для них — вівсянку з ягодами — і був «більш ніж дбайливий», пригадував Лек.

— Але Джек Велч наказував мені не закохуватися. Моріс і Еймс були вже звабленими. Вони сказали б; «Та ти нічого не розумієш, ти маєш