Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

Вони вже кинулися до бару, але Тері зупинив їх.

— Дозвольте вам допомогти!

— Ох вже ці джентельменські штучки! — посміхнувся з насмішкою Бебіт. 

Келлі була першою на барі, а за нею Еліза, а за Елізою агент Пім.

— Елізо ходино сюди дівчинко, не стовбич дарма, вас там забагато! — наказав Бебіт і вона послушно пішла до нього, проти величезної відрази, що читалася в її погляді.

У Тері з'явилася нагода для кілька потаємних слів, для маленького послання надії на спосіння.

— Ви не схожі на злочинця! — проказала шепотом Келлі.

— Ви впевнені в цьому

— Нажаль довелося бачити безліч негідників і ви не один з них! — хапевнила сестра Джанет.

— В що може видати людину, яка вдає з себе злочинця? — поцікавився він.

— Очі містере Кронс, очі людини говорять більше ніж мова тіла! — пояснила Келлі.

— То на кого я вам здався коли ви мене побачили?

— На людину, яка чогось прагне, яка має важливу ціль! — посміхнулася вона.

— А на кого вам схожа я містере Кронс, чи хто ви там? Та наволоч, що вдає з себе нашого господаря і йому подібні ніколи не дивляться на жінок так, як ви дивилися на нас з Елізою. Тож зізнайтеся! — вона дістала бакали для вина.

— Ви не схожі на ангела, ви і є ангел, а мушу зауважити, що ви така ж розумна і красива, як ваша сестра!

— Моя сестара? Ви її знаєте? Скажіть мені благаю! — іскорка надії загорілася в цих безмежних очах.

Тері поглянув у ці очі де небо і море злилися в єдине ціле і дав знака, що має щось важливе для них і мусить сказати, але тихенько і непомітно.

— Я друг вашої сестри, вона тут, ми ваша допомога. Ваша свобода вже близько, почекайте зовсім трішки! 

Очі Келлі пустили криштальну сльозу. Тері поглянув на неї і непомітно дістав кілька малекньких пігулок і вкинув до бакалу, поглянувши пристально в очі Келлі. 

— Нас всіх вб'ють! — промовила вона повними губами.

— Нас багато! 

— Ну що ви там голубчики, ми вам не завжаємо? — Бебіт знаву втрутився.

— Дограймо цей спектакль! — прошепотів Тері і віддав їй бакал в якому вже розчинилися пігулки снодійного.

— Дограймо! — погодилася Келлі. Краще вже зі страхом загинути в боротьбі за свободу ніж безславно зітліти в рабстві, подумала вона.

— Вже йдемо, який ви нетерплячий містере Бебіт, ми тут розважаємо, яке вино краще, біле чи червоне! — Тері увікнувся в роль так наче з неї і не виходив.

— Він такий завжди! — додала Келлі підігруючи агенту.

— Я просто занадто жвавий і прагну всього тут і зараз! — самохизувався Бебіт.

— Ох вже ці амбіції! — додав Тері.

— Вино і жінки, жінки і вино, що може бути краще за це? Хіба, що влада над усім цим! — заявив товстун і взяв бакал у гладку руку.

...

Сьогодні Кенні не красувався на публіці, не щебетав своїм голосом, не далинів на високому рингу, котрий нагадував острів серед моря скажених хвиль, якими фігурували глядачі. Його роль шоумена була віддана іншому, його здібності ринганонсера залишилися сьогодні у тіні. Бебіт, потребував його біля себе, як вірного собаку, роль якого усе своє життя довелося виконувати Кенні. У таких справах, які у всьому є добрі і злі дні. Коли у хазяїна все йде добре то дні добрі, а коли щось не так то дні злі, і тоді на тебе спускають всіх інших собак. То годують вишуканою їжею добірним кормом, найлакомішими шматками м'яса їжі зі столу і сухими кістками. Проте сьогодні був особливий день, ні то злий, ні то добрий. Не злий бо сьогодні він вперше за довгий час побачить свою сестру і нарешті зможе її обійняти. А не зовсім добрий бо доведеться розправитись з тим кому так довго прислуговував і це дещо розмиє цю радість, та поно того вартує.

Його бос перестраховувався, і хотів мати біля себе людину надійну, яким на його думку був саме Кенні. Щоб бував хто чого дурного не захотів, поранити, вбити притулити пістолета до скрані. Він був йому потрібен щоб безтурботно спостерігати за поєдинком вірніше він спостерігав за поєдинком, а Кенні спостерігав за його безпекою. Перед виходом на ринг Кенні обійняв мене і підбадьорив. Він також сказав мені, що не впевнений що після поєдинку ми знову побачимось тому, що він хотів в будь-який випадок забрати свою сестру і накивати п'ятами, вшиватися звідси якомога швидше. Адже другого такого шансу може не бути. 

— Хочу, щоб ти запам'ятав дещо, що я зараз скажу!

— Кажи!

— Під рингом є вихід, через який можна вийти, а там хід вниз, щоб змитися в потрібний час! 

— Навіщо це мені?

— Просто запам'ятай і втікай через нього добре? 

— Ти щось замислив? Тільки чесно?

— Ні ти що, це для твоєї безпеки, після перемоги тобі буде непереливки і вийти просто так ніхто тобі не дасть!

— Куди веде цей хід?

— На вихід! — розсміявся він. — Куди ж ще? Там все зрозумієш, це безпечніше ніж щоб Бебіт стріляв у тебе чи ще чого. Просто вчини так, як кажу!