Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

маленькою мавпочкою. Я сміявся з них. Людей. Я несподівано зрозумів, що я — людина, і не зміг припинити сміятися, — він замовк. — Це важко пояснити, тому що ти ніколи не жила на Марсі, — попри все, що я розповідав. На Марсі ніколи немає нічого, з чого можна сміятися. Все, що смішно для нас, людей, фізично не може трапитися на Марсі. Там або цьому не дозволять статися, — тому що, люба, того, що ти називаєш «свободою», на Марсі не існує: там все планують Старійшини; чи тому, що коли те, над чим ми сміємося тут, на Землі, трапляється на Марсі, — це не смішно, тому що в цьому немає неправильності. Смерть, наприклад.

— Смерть — це не смішно.

— Тоді чому так багато жартів про смерть? Джилл, для нас, людей, смерть така сумна, що ми мусимо з неї сміятися. Всі ці релігії — вони суперечать одна одній з будь-якої точки зору, та у кожній з них є способи, як допомогти людям бути достатньо хоробрими, щоб сміятися навіть тоді, коли вони знають, що помирають.

Він зупинився, і Джилл відчула, що він майже впав у стан трансу.

— Джилл? Чи можливо, що я шукав неправильно? Чи може бути так, що кожна з усіх тих релігій — істинна?

— Що? Як це можливо? Майку, якщо якась із них істинна, тоді всі інші — хибні. Це логічно.

— Ну і? Вкажи мені найкоротший напрямок у всесвіті. Це не означає, що той шлях, який ти вкажеш, і є найкоротшим. Але ти в будь-якому разі вказуєш просто на себе.

— Ну, і що ж це доводить? Ти навчив мене істинній відповіді, Майку: «Ти є Бог».

— І ти є Бог, мила. Я не сперечався... Проте цей факт не залежить від моєї віри і може означати, що всі інші віри істинні.

— Ну... Якщо всі вони істинні, тоді просто зараз я хочу вшанувати Шиву, — Джилл наполегливо чіткою дією змінила тему.

— Маленька язичниця, — ніжно сказав він. — Вони виженуть тебе із Сан-Франциско.

— Але ж ми збираємося до Лос-Анжелеса... Де цього не помітять. О! Ти є Шива!

— Танцюй, Калі, танцюй.

Через якийсь час вона прокинулася вночі — і побачила, що Майк стоїть біля вікна, дивлячись на місто.

— Щось сталося, мій брате?

Він повернувся і заговорив:

— Їм не потрібно бути нещасними.

— Любий, любий! Думаю, нам краще забрати тебе додому. Місто — погане місце для тебе.

— Але я все одно це знатиму. Біль, хвороби, холод та бійки — для цього немає жодної потреби. Це так само безглуздо, як ті бійки маленьких мавп.

— Так, любий. Але ти тут нічим не зарадиш...

— Зараджу!

— Що ж... Якимось чином — так. Ось тільки це не просто одне місто; це п'ять мільярдів людей. Чи ще більше. Ти не можеш допомогти п'ятьом мільярдам людей.

— Сумніваюся.

Він підійшов і сів поряд з нею.

— Тепер я їх ґрокаю; я можу з ними говорити. Джилл, я можу знову виступати... І можу змусити простаків сміятися щохвилини. Я впевнений.

— Тоді чому б так і не зробити? Патті точно буде рада... І я теж. Мені подобалося бути там; а тепер, коли ми розділили воду з Патті, ми будемо як вдома.

Він не відповів. Джилл відчувала його свідомість і знала, що він думає, намагаючись ґрокнути. Вона чекала.

— Джилл? Що я маю зробити, щоб отримати духовний сан?

Частина 4

Його скандальна кар'єра

Розділ 30

Перша змішана група постійних колоністів прибула на Марс; з двадцяти трьох членів екіпажу першої команди вижили сімнадцять, і шестеро з них повернулися на Землю. Майбутніх колоністів готували в Перу, на висоті 16 000 футів. Президент Аргентини однієї ночі втік у Монтевідео, прихопивши з собою стільки портативного обладнання, скільки зміг спакувати в дві валізи, а новий Президент почав процес екстрадиції перед Вищим Судом, щоб повернути його, — чи хоча б ті дві валізи. Відбулося прощання з Еліс Дуглас — неофіційно, у Національному Соборі, з менше ніж двома тисячами відвідувачів, репортерів та стереокоментаторів, які віддали належне стійкості духу, з якою Генеральний Секретар переніс важку втрату. Трирічний жеребець на ім'я Інфляція з жокеєм Джінксом Дженкінсом, який важив 126 фунтів, виграв дербі у Кентуккі, коли ставки на нього становили сорок чотири до одного. Двоє гостей колонії Айротель Луїсвілль відділилися від тіла: один добровільно, а інший — від серцевого нападу.

Ще одне піратське видання забороненої біографії «Диявол та Преподобний Фостер» одночасно з'явилося в новинах по всіх Сполучених Штатах; до сутінок всі копії книги були спалені, а висхідники — знищені, з паралельним, щоправда незначним пошкодженням рухомого та нерухомого майна, — плюс з певною кількістю травм, каліцтв та звичайних злочинів. Британський Музей розпустив чутки, що має копію першого видання (неправдиві), як і Ватиканська Бібліотека (правдиві — проте книга була доступна лише теологам).

У Теннессі знову представили для розгляду законопроект, в якому йшлося про те, чи слід прирівняти число «пі» до трьох. Його виніс на обговорення комітет громадської освіти та моралі, без жодних заперечень схвалила нижня палата, — та у верхній палаті він загинув. Міжконфесійна група фундаменталістів відкрила офіси у Ван-Бюрені та Арканзасі — для того щоб зібрати гроші й відправити місіонерів до марсіан. Доктор Джубал Гаршоу з радістю відправив їм щедру пожертву, проте завбачливо підписав її ім'ям (та адресою) видавця «Нового Гуманіста», затятого атеїста та його близького друга.

Окрім цього, у Джубала було дуже мало причин радіти — останнім часом про Майка було надто багато новин, і всі вони були безрадісні. Він дорожив нечастими візитами Джилл та Майка і ще більше цікавився його розвитком — особливо після того, як той відкрив у собі почуття гумору. Але тепер вони приїжджали ще рідше, і Джубала ці зміни не радували.

Його не стурбувало те, що Майк прибув з Об'єднаного Теологічного Семінару з купкою несамовито розлючених теологів на хвості: деякі з яких приїхали тому, що вірили у Бога, а інші — тому, що не вірили, та всіх їх об'єднувала зненависть до Людини з Марса. Джубал щиро вірив, що все, що останнім часом відбувалося з богословами, не виллється ні у що більше від зустрічі, а цей досвід буде корисним для хлопця; наступного разу знатиме, з чим має справу.

Так само він не почав непокоїтися,