Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

— Еміре, — звернулася я до нього спокійно, але з прихованим сумнівом. — Чому я маю відчуття, що ти щось приховуєш?

— Нічого я не приховую, — відповів він швидко, може, навіть занадто швидко.

Я лише зітхнула і відійшла трохи вбік, сховавшись у теплій піні джакузі.

— Гаразд, як скажеш. Але, Еміре, пам’ятай, я завжди відчуваю, коли щось не так.

Він обійняв мене, притискаючи до себе:

— Зараз усе так, кохана. Просто повір мені.

Але чомусь, навіть лежачи в його обіймах, я не могла позбутися відчуття, що за цими словами ховається щось більше. Чи то моя тривожність, чи то моя інтуіція, але в голові почали назрівати зовсім не райдужні сценаріі.

 Але попри все, ніч дійсно була казковою. Емір був настільки ніжним і уважним, що я майже забула про всі свої сумніви й переживання. Ми довго кохалися, насолоджуючись кожною секундою близькості. Він буквально вирубився поруч зі мною, обійнявши мене міцно, як дитина, яка цілий день бігала й ліпила піщані вежі.

Я, як завжди, не могла заснути одразу. Взяла ноутбук і, лежачи поруч із ним, почала закривати невідкладні справи. Раптом вайбер почав клацати — одне повідомлення за іншим. Номер незнайомий. Спершу подумала, що це щось по роботі: можливо, партнери скинули файли, які потребують перегляду. Та я не поспішала відкривати — нехай завантажуються.

Але клацання не припинялося. Повідомлення сипалися одне за одним, і врешті прийшло:

"Ну як? Спокійної ночі."

Це точно не по роботі. Мої пальці мимоволі затрималися над екраном. Серце почало битися швидше. Хто це? Чому пише таке? Я завагалася, але цікавість і тривога перемогли. Відкрила чат.

Спершу нічого підозрілого: фото, файли, посилання. Але як тільки завантажилося перше відео, мені перехопило подих.

На екрані я побачила Еміра. Мого Еміра. Він був у холі готелю. З якоюсь жінкою.  Стильною брюнеткою в яскравій сукні, яка сміялася, коли він, здавалося, жартував. Вона ніжно торкнулася його плеча. Я завмерла, ніби хтось вдарив мене в обличчя.

Наступне відео — вони в ресторані. Вона підсовує йому келих вина, а він піднімає тост. Їхні погляди зустрічаються, і це виглядало настільки інтимно, що мені стало важко дихати. Якби я не знала його, подумала б, що це романтичне побачення.

Далі було ще гірше. Відео з магазину. Вони разом вибирали якісь дрібнички. Емір, мій відповідальний, зайнятий Емір, з яким я ледве могла викроїти час для нашої річниці, тепер весело обирає щось з іншою жінкою. Вони сміялися, ніби не існує ні часу, ні обов’язків.

Останній файл виявився найбільшим ударом. Камера, ймовірно, прихована, зняла їх у готельному номері. Вони сиділи на дивані, вона поклала голову йому на плече, а він легко обіймав її за талію. Жодних сумнівів — вони були разом.

Я сиділа, паралізована від шоку. Невже це сон? Чи якийсь жарт? Ні, ні... цього просто не може бути! Це... це не мій чоловік! Це просто якийсь абсурд.

Мій погляд ковзнув до нього. Він спав, мирно дихаючи, виглядав таким спокійним і невинним. Як він міг? Як?! Серце стукало так голосно, що я думала, він прокинеться. У грудях зростала суміш болю, злості та приниження.

Я переглянула відео ще раз, ніби намагалася знайти пояснення. Може, це підстава? Монтаж? Але ні. Це був він. Його усмішка, його голос, його рухи. Він. І вона.

— Що це за життя, в біса?! — шепотіла я сама собі, стискаючи телефон, ніби він був винен у всьому. Я хотіла його розбудити, хотіла кричати, вимагати пояснень, але... не змогла. Замість цього сльози почали текти по щоках, а в голові крутилася лише одна думка:

"Як ти міг, Емір? Як ти міг?"

 А Він так і спав поруч, ніби нічого й не сталося. Його обличчя виглядало таким спокійним, таким невинним… таким чужим. Серце стислося в клубок болю, що розходився хвилями по всьому тілу. Образа і шок паралізували мої думки, ніби я застигла у просторі, де кожен подих – це маленька боротьба.

Мені хотілося кричати, плакати, бити посуд, але навіть сльози не йшли. Усередині був лише вакуум, чорна діра, яка поглинала всі емоції. Я обережно підвелася з ліжка, щоб не розбудити його. З кожним рухом в голові зринали ті кадри з відео, які я тільки що побачила: він із жінкою в ресторані, її рука, що лежить на його плечі, їхній сміх. Магазин, де він несе пакети, і вона йде поруч. Готель… їхній погляд одне на одного, ніби вони ділили щось спільне, щось, чого я не знала.