Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     Контейнери були дещо незвичними для звичайних мисливців. Їх виготовляли з матеріалу, що нічим не поступається за міцністю корабельній броні. Крім цього спіймані істоти ніяк не торкалися поверхні контейнера, вони висіли в силових полях. 

       Це було зроблено спеціально, щоб якими б властивостями вони не володіли, не змогли пошкодити контейнер і втекти. Подібні конструкції використовують мисливці на особливо агресивних тварюк.

       Думаю місцевих мешканців якраз таки можна віднести до цієї категорії тварюк. Надто вже вони небезпечні, звичайні комахи й то мають досить сильні здібності, які можуть зашкодити навіть добре захищеним мисливцям.

      Не встигли ми як слід розібратися з мурахою, як прямо перед нами з-за дерев вискочив коник, ну як коник - коник в два метри, а слідом за ним щось схоже на ведмедя. 

      Так ось коник розміром з мене різко розвернувся і лапами вдарив по ведмедю, той не зміг ухилитися і позбувся однієї з шести лап. Ми відразу активували зброю, але не стали атакувати, чекаючи, чим закінчиться їхнє протистояння.

       Як виявилося, лапи коника були чимось схожі на вібромеч. Я думав, що на цьому сутичка і закінчиться, але як виявилося ми помилилися. Ведмідь відкрив пащу, з якої вилетіло кілька сотень комах, які обліпили коника і буквально за кілька миттєвостей прогризли його панцир.

      Таке видовище ледь не змусило мене вирвати нещодавній обід, але вчасно спрацювала аптечка, яка погасила позиви до блювоти, і я зміг нормально спостерігати за цим огидним видовищем.

    Після того як ведмідь виявив нас у безпосередній близькості до їхнього місця протистояння з коником, комахи припинили гризти його. Вони замість цього, зібравшись у хмару над трупом коника, метнулися на нас.

      Ведмідь у цей час підійшов до поваленого тіла супротивника і став його поїдати. Спочатку ми просто понадіялися на наш енергетичний щит, але це виявилося помилкою. Майже відразу після того, як тварюки обліпили його, він став дедалі більше поглинати енергії з накопичувачів для протистояння зграї цих комах.

     Так щит стримував їх і не допускав до нас, але при цьому досить швидко стали розряджатися накопичувачі енергії. Ліка спробувала за допомогою вогнемета знищити тварюк, що осіли на мій щит. Але виявилося, що вони вельми стійкі до вогню, тож мені довелося знищувати їх за допомогою своєї здатності.

     Це, на щастя, виявилося не складно, і вже секунд через десять ми зітхнули з полегшенням, а наші щити почали перезаряджатися від накопичувачів. Але як виявилося ми даремно розслабилися після знищення комах.

       Ледве я знищив першу мушку, виплюнуту з рота ведмедя, як той відірвався від своєї трапези і кинувся на нас.  Через те що ми не очікували цього, то ведмідь примудрився вдарити мене, і я відлетів на кілька метрів убік. І це незважаючи на наявність щита, тварюка виявилася вельми сильною.

      Мабуть, у мушок був якийсь зв'язок із ведмедем. На щастя для того, щоб знищити ведмедя, вистачило стандартного плазмомета з вбудованої в плече турелі. Активував я його ще в падінні, а за кілька миттєвостей до мене Ліка також активувала свій.

      Усього чотири плазмових кулі знадобилося для вбивства цього п'ятилапого монстра. Шоста лапа до речі вже почала відростати. Мабуть, у ведмедя була вельми непогана регенерація, але без голови, знищеної плазмовими кулями, він точно не виживе.

     Ще раз оглянувши навколишню територію і не знайшовши інопланетних тварюк, що безпосередньо загрожують нам, ми дещо заспокоїлися. Я одразу підійшов до візка для того щоб поміняти напівсілий накопичувач енергії для енергетичного щита скафандра.

        --Кхм, як тобі місцеві тварюки? - нервово розсміявшись запитав у Ліки. Я хоч і думав, що тут буде небезпечно, але не розраховував, що смертельна небезпека загрожує з-за кожного куща.

       —  Незвичайно, але поки що цілком нормально,- трохи замислившись, відповіла Ліка,- Гадаю, до вищого рангу небезпеки не дотягує планета поки що, як і до першого, але другий, як я бачу, тут уже є стовідсотково.

      —  Я не розумію, що за ранги? - запитав я, почувши щось нове для себе.

      —  Неуч,- втомлено зітхнула Ліка,- Усі планети сади діляться на ранги за ступенем агресивності та небезпеки флори і фауни. Шаррн, наприклад, перебуває на супутнику з рангом небезпеки п'ять. Метрополії і курорти розташовуються на планетах сьомого - дев'ятого рангу.

     —  Якщо це другий ранг. То що відбувається на планетах із вищим рангом? -- запитав я в Ліки. 

      —  Там смерть чатує на кожному кроці,- коротко відповіла Ліка, але за хвилин п'ять відповіла.- Років сто тому в аварців була популярна програма в голонеті. Добре озброєних рабів викидали на планеті з вищим рангом небезпеки. І робили ставки як довго хто протримається. Найдовше вдалося протриматися одному вихідцю з дикого світу, він зміг прожити на планеті півтора дня. І це за понад п'ятдесят років ефіру. Зазвичай же жили не довше десяти, п'ятнадцяти хвилин.

     —  Ні чого собі,- тільки й зміг вимовити. Я такого навіть уявити не міг... А зараз чого не показують шоу. Не повірю що аварцям раптом стало шкода рабів, можу сказати на власному прикладі, рабів вони не шанують.

     —  Війна сталася з павуками. А після війни планета відійшла федерації Нівей за допомогу в протистоянні з архами,- відповіла вона мені.

     —  А нівейці хоч і люблять гроші, але дозволити подібній програмі існувати на своїй території не можуть,- тямущо вимовив я. Насправді нівейцям плювати на людей, але їхня політика офіційно засуджує рабство і будь-які інші прояви неволі людей. А за своїм бажанням на планету відправитися лише повний відморозок. Хоч такі і є, але їх мало для існування шоу.

     —   Так, ти маєш рацію. Повернемося назад, пошукай у голонеті записи тих передач, ось тоді ти зможеш зрозуміти, що діється на подібних планетах. Тут же в нас, можна сказати, прогулянка дитячим парком. -- сказала Ліка і вистрілила в моєму напрямку з голкомету розривною голкою. Обернувшись, я побачив труп літаючої тварюки близько півметра розміром з великими іклами.