Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

зібрались у міській залі, й Голден синхронізував свій термінал із

великим екраном, що висів на стіні.

Голден люб’язно погодився і вдруге показав запис. І знову той

великий острів щез у спалаху білого світла й вогняному стовпі.

Знов інші острови зникли під масивною стіною води, а тоді ще й

під хмарами пари та попелу. Знов ударна хвиля помчала

навсібіч від осередку виверження, тягнучи за собою височезні

хвилі.

Поки вдруге програвалося відео, Мертрі тихо з кимсь

розмовляв по ручному терміналу. Керол похитувала головою, от

мов хотіла заперечити показуваний на екрані факт.

Коли відео скінчилося, Мертрі сказав:

— Це узгоджується з нашими даними. Наша геоінженерна

група вважає: відбулася якась реакція, що призвела до розриву

кори під самим дном океану.

Голден наїжився від цього натяку, ніби він міг удатися до

обману в такій серйозній справі, але змовчав.

— Щось мов вибух бомби? — спитала Керол Чівеве.

— Або аварія на термоядерній станції інопланетян, — сказав

Мертрі. — Не можу сказати напевне.

— Як швидко ми змогли б провести евакуацію? — запитала

Керол Чівеве — напрочуд твердим голосом як для людини, що

тільки-но зазирнула в очі Армагеддону.

— Саме для цього ми й зібралися тут: обговорити це питання,

— сказав Голден. — Який найкращий план порятунку колонії?

Евакуація — це один варіант, але в нашому розпорядженні

лишається трохи більше п’яти годин.

— Евакуація не спрацює, — сказав Мертрі, — принаймні якщо

брати наш шатл. Надто вузьке у нас часове віконце. Нам

доведеться злітати, коли налетить ударна хвиля. Турбулентність, атмосферна іонізація легко скинуть нас із неба, розіб’ють об

поверхню. Краще пережити ударну хвилю тут, на поверхні, а

шатлом користуватися потім для забезпечення потреб.

Голден похмуро кивнув головою.

— Мені тяжко це припустити, але мушу погодитись. Алекс

запевняє, що він ніяк не встигне і посадити «Росинанта», й

підняти його в небо до того удару. А якщо ми все-таки

спробуємо здійснити евакуацію, то можуть виникнути бунти. Як

ви скажете котрійсь матері, що ось вона полетить, а її дитині

немає місця на шатлі?

— Бунти не стануть проблемою, — заявив Мертрі моторошно-спокійним тоном.

— Як нам захистити всіх? Усю колонію? — запитав Голден, знехтувавши й цю провокацію кехівського безпеківця.

— Є ж рудні! — підказав Еймос. Він нависав над Голденом, немов занепокоєний татусь. Так він чинив щоразу, коли поблизу

їх опинявся Мертрі.

— Ні, — похитала головою Керол. — Це в землі, низько.

Затопить, якщо випаде забагато дощу.

— Я вважаю, ми повинні врахувати всі обставини, що можуть

завадити порятунку людей, — погодився Голден. — Тож ніяких

ям чи печер, що їх може залити водою. Я обдумую варіант отого

руйновища.

Мертрі, насупившись, відкинувся на спинку свого крісла.

— Що дозволяє вам вірити, ніби оте витримає шквали до

трьохсот кілометрів за годину?

— Сказати щиро? Я не маю твердих підстав вірити в це, —

признався Голден. — Але ж те руйновище стоїть там уже хтозна-скільки часу. Оце така в мене підстава повірити в це. Я

сподіваюся: якщо ці химерні викрутаси вистояли досі, то вони

зможуть витримати й удар того, що мчить на нас.

— Це міцніше за ті халупи, де ви тулитеся, хлопці, — додав

Еймос, здвигнувши могутніми плечима. — Я вам розваляю будь-яку будівлю в цім селі за десять хвилин.

Мертрі відкинувся ще далі назад у своїм кріслі, втопивши

погляд у стелю, а язиком приклацуючи до якихось своїх

міркувань. За кілька секунд він сказав:

— Гаразд. Цей ваш план не гірший за будь-який мій. Що нам

треба, так це пережити перший удар — навалу ударної хвилі.

Опісля буде не таке страшне, але теж погане, однак ми зуміємо

провести тих, хто переживе ударну, крізь подальші труднощі.

Тож розіграймо це по-вашому. Я накажу своїм людям

переходити туди. Треба негайно оповістити всіх.

— Керол! Знайдіть якнайбільше людей,