Юрій Миколайович Щербак - Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

структурну формулу невідомої молекули, окремі частини якої були поєднані системою транспортних з’єднань, схожих на гігантські прозорі труби. Всередині контурів піраміди висіли окремі кластери, що складалися з автономних однотипних споруд, схожих на плато електронних приладів, тільки величезних, зроблених з якогось невідомого прозорого металу: враження було таке, ніби мандрівники перебувають усередині гігантського комп’ютера; жодної живої істоти за час перебування в «Небесному Єрусалимі» астронавти не зустріли, натомість чули голоси, які звучали в головах учасників експедиції, в кожного свій голос. Інколи астронавтам здавалося, що вони чують голоси рідних — померлих батьків, бабусь, дітей, друзів; іноді голоси були незнайомі і звучали нейтрально, так, ніби гід в автобусі пояснює туристам історичне значення якоїсь місцевості чи споруди.

Як стверджував Краутгамер, одна з найбільш поширених на Землі гіпотез була близька до істини: космічна Піраміда виявилася нічим іншим, як сховищем для людських душ, грубо кажучи — складом особливої духовної енергії. Голоси витлумачили, що душі — це вічний, незнищенний потенціал природи, невичерпна скарбниця характерів, почувань, нахилів, надій, пристрастей і спогадів. Астронавтам нібито відкрився Третій закон Бога — закон збереження і вічного кругообігу душ. Тому абсолютно безпідставним був вираз «мертві душі», вигаданий одним із релігійних поетів-фантазерів XIX століття. Всі душі — живі й безсмертні; залишивши Землю й діставшись «Небесного Єрусалима», де вони перебувають у русі й трансформаціях, душі згодом знову повертаються на Землю, щоб вселитися в тіла нових людських поколінь; звідти — незмінні особливості характерів, стабільність упродовж тисячоліть людських вдач, змішання ангельських і диявольських рис в одній душі. Сновидіння й картини минулого походять від того, що старі вічні душі живуть у молодих тілах — і цей кругообіг триває від створення світу й триватиме до його кінця.

Повною несподіванкою для прибульців із Землі було те, що в «Небесному Єрусалимі» знайшли прихисток не лише людські душі, як справедливо стверджувала гіпотеза астрономів, але й душі тварин і рослин. Тут переховувалися душі вимерлих динозаврів, які зберігали пам’ять первісних ландшафтів Землі, душі собак, вірних друзів людини, душі корів і свиней, зарізаних на м’ясокомбінатах, а також душі дерев, спиляних, розрізаних на дошки, спалених у печах і під час лісових пожеж. Один астронавт почув оповідь про стражденну душу дерева, з якого був збитий хрест, на якому розіп’яли Ісуса. Ба, більше: мандрівники дізналися, що в окремому кластері зібрано душі автомобілів, розтрощених під час автокатастроф, літаків, збитих під час воєн, підводних човнів, підірваних глибинними бомбами. Астронавтам показали окреме приміщення у формі перламутрового равлика, призначене для зберігання душ ядерних реакторів Чорнобиля, Фукусіми та інших АЕС, що вибухнули, а також душ жертв цих катастроф.

Параметри кожної душі були зашифровані в цифровому вимірі. Споруда-запальничка, до якої був пристикований космічний корабель «Генерал Ричард Стоун», призначалася для зберігання своєрідної картотеки душ — із шифрами кластерів, показниками класів і видів й номерами окремих душ. При наявності коду доступу дуже легко було знайти душу конкретної людини, істоти чи машини.

Найцікавіше в книзі монаха-астронавта відкривалося далі: космічне місто мало свої вулиці, площі, завулки і швидкісні шляхи сполучення душ. Тут був кластер грішників з окремими контейнерами для гордині, марнославства, заздрості, гніву, журби, жадібності, обжирання та сексоманії. Позбувшись цих гріхів, душі мали право вільно пересуватися містом.

Але найбільший кластер всередині космічного міста належав ДОБРОТІ І ЛЮБОВІ, бо цими почуттями були сповнені душі більшості померлих — адже саме під час посмертних прощань розкриваються найкращі джерела людського єства.

Була тут і своя ієрархія — академія мудреців, поетів і праведників, а також орден запеклих негідників.

На вершині Піраміди, що здіймалась над містом, сяяло, наче спалах Наднової зірки, вмістилище Бога. Ніхто туди не мав доступу.

Читачі К. Краутгамера були вражені тим, що в «Небесному Єрусалимі» відсутня така важлива ознака, як національність чи громадянство: тут немає ні китайців, ні еллінів, ні юдеїв, ні американців. Для Бога всі люди — Його піддані. Безсмертна душа не має паспорта, ця душа належить даній конкретній людині, а не державі; для неї немає кордонів (гасло Космічного міста — «душа без кордонів»), не має значення релігія чи інша належність. Тому душа Гітлера валялася на нижньому — підвальному поверсі разом із душею єврейського терориста Моше Кагана, а душа Сталіна опинилася в одному карцері з душею Троцького. Будь-які спроби астронавтів з’ясувати, що сталося і що станеться з різними державами (Францією, Пакистаном чи Україною), залишалися без відповідей. Їм пояснювали, що держави душі не мають: держави — штучні, тимчасові утворення, вічними є землі, на яких живуть народи: існування ж народів, що мають душі, обмежено в часі й просторі. Слабкі народи, які не мають волі до боротьби за існування, зникають назавжди, на їхнє місце заступають більш варварські, примітивні племена, сповнені жорстокої молодої енергії.

І ніяка російська «птіца-тройка», що розмахнулася невідомо чому на півсвіту й летить незрозуміло куди, ніякий американський суперкадилак, що мчить по хайвею, ніяка українська мажара, запряжена мрійливими волами, ніякі японські рикші з голоблями, за які вчепився виснажений перевізник — ніякі фальшиві символи народів не визнаються в космічному місті.

«Небесний Єрусалим» не є застиглою назавжди статичною конструкцією, тут немає жорсткого поділу на пекло, чистилище і рай: кожна душа тут має шанс звільнитися від тягаря гріхів і злочинів, що приводить її на площу Покаяння — тобто виводить на верхні поверхи споруди. Як нагороду Творець дарує таким душам піднесення до майдану Прозріння — коли душа осягає вищий ступінь наближення до Бога, до Його всеосяжної мудрості, до істини. Душі ж ліниві, рабські скніють у своїх сховищах, а душі найбільших злочинців, які не каються і яким немає прощення, надійно замкнені до спеціальних капсул, наче високотоксичні радіоактивні відходи. Та чи так уже надійно? — чому ж тоді на Землі з’являються все нові й нові злочинці?

У 3056 році у справі «Небесного Єрусалима» з’явилася ще одна сенсаційна новина. Виявилось, що не тільки Карл Краутгамер написав свої свідчення. Один з астронавтів, українець Яр Стах, історик за фахом, порушивши заборону про нерозповсюдження інформації, дану господарям космічного міста, залишив таємні записи, не призначені для друку — й опубліковані лише після його смерті в 3056 році. З тих записів видно, що допитливий і настирний історик, перебуваючи в «Небесному Єрусалимі», намагався дізнатися — що сталося з душею генерала Гайдука?

Відповідь: він