Стіг Ларсон - Чоловіки, що ненавидять жінок

є рукопис плодом його фантазії. У цю хвилину Мікаель поставив перед нею дві коробки з роздруківками вихідного матеріалу. Еріка зблідла. Їй, безумовно, кортіло дізнатися, як він усе це роздобув.

Потрібно було багато часу, щоб переконати її, що дивна дівчина, яка не сказала досі жодного слова, має необмежений доступ до комп’ютера Ханса Еріка Веннерстрьома. І не тільки його — вона проникла також у комп’ютери його адвокатів і найближчих співробітників.

Еріка відразу заявила, що цей матеріал не можна використовувати, позаяк його отримано незаконним шляхом.

Ну зрозуміло, можна. Мікаель зауважив, що вони зовсім не зобов’язані звітувати про те, як роздобули матеріал. У них з таким самим успіхом могло з’явитися джерело, що мало доступ до комп’ютера Веннерстрьома і переписало його жорсткий диск на декілька CD-дисків.

Нарешті Еріка зрозуміла, яка зброя опинилася в її руках. Вона почувалася цілковито знесиленою, у неї як і раніше були питання, та вона не знала, з чого почати. Врешті-решт вона відкинулася на спинку стільця.

— Мікаелю, що сталося в Хедестаді?

Лісбет Саландер швидко підвела на нього очі.

Мікаель довго сидів мовчки. Потім відповів зустрічним запитанням:

— Як у тебе складаються стосунки з Харієт Ванґер?

— Добре. На мій погляд. Я зустрічалася з нею двічі. Минулого тижня ми з Крістером їздили до Хедестада на збори правління. І добряче нажлуктилися вина.

— Як пройшли збори?

— Вона тримає своє слово.

— Ріккі, я знаю, тебе турбує те, що я так і сяк ухиляюся від пояснень і вигадую різні перешкоди для розмови. У нас із тобою ніколи не було таємниць одне від одного, і раптом так виходить, що про декілька місяців свого життя я… не можу тобі розповісти.

Еріка зловила його погляд. Вона знала Мікаеля як облупленого, та зараз в його очах прочитала щось таке, чого раніше не бачила, — благання. Він благав її ні про що не питати. Відкривши рота, вона безпорадно подивилася на нього. Лісбет Саландер з байдужим виглядом спостерігала за їх німим діалогом і до розмови не вступала.

— Було так жахливо?

— Гірше, ніж ти можеш уявити. Я боявся цієї розмови. Обіцяю розповісти тобі, але я кілька місяців намагався забути ці жахіття, повністю поринувши у справи Веннерстрьома… Я поки що не зовсім готовий. Я б хотів, щоб замість мене все розповіла Харієт.

— Що в тебе за слід навколо шиї?

— Лісбет врятувала мені життя. Якби не вона, я б уже помер.

Очі Еріки розширилися. Вона перевела погляд на дівчину в шкіряній куртці. Весь цей час, доки та сиділа за столом Мікаелевої вітальні, вона відчувала на собі погляд Лісбет Саландер, мовчазної дівчини, від якої віяло ворожістю.

— І зараз ти мусиш укласти з нею угоду. Вона — наше джерело.

Еріка Берґер довго сиділа, роздумуючи. Потім зробила те, що вразило Мікаеля, шокувало Лісбет і здивувало її саму.

Вона підвелася, обійшла навколо столу і стисла в обіймах Лісбет Саландер. Лісбет стала пручатися, як черв’як, якого насаджують на гачок.

Розділ 29

Субота, 1 листопада — вівторок, 25 листопада

Лісбет Саландер сновигала просторами кіберімперії Ханса Еріка Веннерстрьома. Вона просиділа, не відриваючись, за екраном комп’ютера близько одинадцяти годин. Химерна думка, що народилася в якійсь невивченій звивині її мозку в останній тиждень перебування в Сандхамні, цілком поглинула її. На чотири тижні Лісбет відгородилася від навколишнього світу стінами своєї квартири і не відповідала на всі дзвінки Драґана Арманського. Вона проводила перед монітором по дванадцять-п’ятнадцять годин на добу, а решту вільного від сну часу роздумувала над однією й тією самою проблемою.

За минулий місяць вона тільки зрідка спілкувалася з Мікаелем Блумквістом, який так само переймався працею в редакції «Міленіуму». Вони телефонували одне одному кілька разів на тиждень, і Лісбет постійно тримала його в курсі кореспонденції та інших справ Веннерстрьома.

Лісбет усоте розглядала кожну деталь. Вона не боялася, що випустила щось з уваги, але сумнівалася, чи правильно зрозуміла заплутані взаємодії всіх цих частин.

Імперія Веннерстрьома нагадувала якийсь безформний пульсуючий організм, що постійно змінював зовнішність. Вона містила в собі опціони, облігації, акції, партнерства, позичкові відсотки, ренти, забезпечення кредитів, рахунки, трансферти й тисячі інших складників. Величезну частину доходів було розміщено в офшорних компаніях, що володіли одна одною.

У найбільш фантастичних аналізах експертів-економістів концерн «Веннерстрьом груп» мав ціну понад дев’ятсот мільярдів крон. Це був блеф або, принаймні, дуже перебільшений результат. Але бідняком Веннерстрьом точно не був. Лісбет Саландер оцінювала його дійсні доходи в суму приблизно від дев’яноста до ста мільярдів крон, що теж було не так уже й погано. Для серйозної ревізії всього концерну були б потрібні роки. Саландер вичленувала в цілому майже три тисячі окремих рахунків та банківських активів по всьому світові. Веннерстрьом шахраював у таких масштабах, що це вже не вважалося злочинним — це був бізнес.

Вивчаючи надра організму, створеного Веннерстрьомом, можна було виокремити три основні принципи його діяльності. Всі його доходи ділилися на три основні види, що розташовувалися в певному порядку. Постійні доходи в Швеції не приховувались, були виставлені на загальний огляд, мали бездоганно законне походження, щодо них щорічно проводилися ревізії і подавалися звіти. В Америці велася дуже ґрунтовна діяльність, і базою для оборотних коштів був один з банків Нью-Йорка. Цікавою ж була діяльність, пов’язана з офшорними компаніями в таких місцях, як Гібралтар, Кіпр і Макао. Концерн Веннерстрьома нагадував крамницю, де торгують різною всячиною: він нелегально торгував зброєю, відмивав гроші підозрілих компаній у Колумбії та вів явно нехристиянські справи в Росії.

Особливо вирізнявся рахунок на Кайманових островах; він контролювався особисто Веннерстрьомом, але стояв осібно від решти бізнесу. Якась десята проміле від кожної Веннерстрьомової операції постійно осідала на Кайманових островах через офшорні компанії.

Саландер працювала як під гіпнозом. Рахунок — клац — електронна пошта — клац — балансові звіти — клац. Вона виділила останні перекази. Прослідкувала маленьку трансакцію з Японії до Сінгапуру і далі через Люксембург на Кайманові острови. Зрозуміла принцип дії й перетворилася на частину імпульсів кіберпростору. Маленькі зміни. Ось остання пошта. Один жалюгідний мейл, що особливо нікого не цікавив, було відправлено о десятій годині вечора. Шифрувальна програма PGP смішна для того, хто вже сидить у його комп’ютері і може вільно читати повідомлення:

Берґер припинила боротися за рекламу. Вона здалася чи зайнята чимось іншим? Твоє джерело запевняло, що вони висять на волоску, але, схоже, вони днями взяли на роботу нову людину. Дізнайся, що відбувається. Блумквіст в останні тижні сидить у Сандхамні і пише як ненормальний, але