Стіг Ларсон - Чоловіки, що ненавидять жінок

грошей, але вона не захотіла її взяти. Тоді найманець удався до сильніших аргументів і тримав її під водою у ванні, доки вона не погодилася дати Веннерстрьому спокій. І це ідіот адвокат повідомляє в листі — хай і зашифрованому, та все ж таки… Я не надто високої думки про розумові здібності цієї компанії.

— А що сталося з дівчиною?

— Вона зробила аборт. Веннерстрьом залишився задоволений.

Лісбет Саландер замовкла на десять хвилин. Її очі раптом потемніли.

— Ще один чоловік, який ненавидить жінок, — нарешті пробурмотіла вона.

Мікаель її не почув.

Вона позичила в нього диски і присвятила найближчі дні докладному читанню електронної пошти Веннерстрьома та інших документів. Поки Мікаель продовжував роботу, Лісбет лежала на горищі з комп’ютером на колінах, роздумуючи над дивовижною імперією Веннерстрьома.

Їй не йшла з думки дивна річ. Найбільше її дивувало, як вона не додумалася до цього раніше.

Наприкінці жовтня Мікаель роздрукував останню сторінку і вимкнув комп'ютер аж об одинадцятій годині ранку. Не кажучи ні слова, він підійнявся на антресоль і подав Лісбет чималий стіс паперів, після чого відразу заснув.

Лісбет розбудила його увечері й висловила свої міркування з приводу тексту.

На початку третьої ночі Мікаель вніс до свого твору останні поправки.

Наступного дня він зачинив віконниці і замкнув будинок. Відпустка Лісбет закінчилася, і вони разом поїхали до Стокгольма.

До того, як прибути в місто, Мікаелю треба було обговорити з Лісбет одне делікатне питання. Він порушив цю тему, коли вони пили каву з паперових стаканчиків на борту теплоходика, що перевозив їх із шхер.

— Нам потрібно домовитися про те, що я розповідатиму Еріці. Вона відмовиться публікувати статтю, якщо я не зможу пояснити, звідки взяв матеріал.

Еріка Берґер. Головний редактор і Мікаелева коханка з багатолітнім стажем. Лісбет ніколи з нею не зустрічалася і не була впевнена в тому, що хоче цього. Еріка заважала її існуванню, хоча вона поки що не знала, яким чином.

— Що вона про мене знає?

— Нічого. — Він зітхнув. — Я ж з літа уникав Еріки. У мене забракло сил розповісти їй про події в Хедестаді, бо мені було страшенно соромно. Вона дуже нервує через те, що я її майже ні про що не інформував. Їй, зрозуміло, відомо, що я сидів у Сандхамні і писав цей текст, але про його зміст вона нічого не знає.

— Гм.

— За кілька годин вона отримає рукопис. І влаштує допит за найвищим розрядом. Питання в тому, що я маю їй відповідати?

— А що ти хочеш сказати?

— Я хочу розповісти правду.

Між бровами Лісбет пролягла зморшка.

— Лісбет, ми з Ерікою майже постійно сваримося. Це у нас така своєрідна манера спілкування. Але ми цілковито довіряємо одне одному. Вона абсолютно надійна. Ти — джерело, і вона швидше помре, ніж видасть тебе.

— Скільком ще людям тобі треба буде розповідати?

— Більше нікому. Це піде в могилу разом зі мною та Ерікою. Але якщо ти відмовишся, я не розкрию їй твою таємницю. Проте я не збираюся брехати Еріці й вигадувати якесь неіснуюче джерело.

Лісбет обмірковувала сказане, доки вони не причалили біля «Ґранд-Отелю».

«Аналіз наслідків».

Нарешті вона неохоче дозволила Мікаелю відрекомендувати її Еріці. Він увімкнув мобільний телефон і набрав номер.

Мікаелів дзвінок заскочив Еріку Берґер за обідом з Малін Ерікссон, яку вона подумувала взяти на посаду відповідального секретаря редакції. Малін було двадцять дев'ять, і вона протягом п’яти років перебивалася на різній тимчасовій роботі. Постійної посади в неї ніколи не було, і вона вже майже втратила надію таку отримати. Оголошення про вакансію ще не давалося; Малін Ерікссон Еріці рекомендував старий приятель з одного тижневика. Еріка зателефонувала їй того дня, коли у Малін закінчувалась остання тимчасова робота, і запитала, чи цікавить її співпраця в «Міленіумі».

— Це тимчасова посада на три місяці, — сказала за обідом Еріка. — Та якщо все піде добре, то вона може стати постійною.

— Я чула про те, що «Міленіум» скоро закриється.

Еріка усміхнулася:

— Не треба вірити чуткам.

— Цей Дальман, замість якого я працюватиму… — Малін Ерікссон вагалася. — Він переходить до журналу, що належить Хансові Ерікові Веннерстрьому…

Еріка кивнула:

— Наш конфлікт із Веннерстрьомом навряд чи є видавничою таємницею. Він не любить людей, що працюють у «Міленіумі».

— Отже, якщо я погоджуся на роботу в «Міленіумі», то теж потраплю до цієї категорії.

— Так, цілком імовірно.

— Але ж Дальман отримав роботу в «Фінансмаґазінет»?

— Можна сказати, що Веннерстрьом у такий спосіб розплатився з ним за деякі дрібні послуги, які йому надавав Дальман. Вас моя пропозиція все ще цікавить?

Малін Ерікссон трохи подумала і хитнула головою.

— Коли ви хочете, щоб я почала?

Цієї миті подзвонив Мікаель і перервав співбесіду.

Двері до квартири Мікаеля Еріка відкрила власними ключами. Вони вперше зустрілися віч-на-віч після його короткого візиту до редакції в червні. Увійшовши до вітальні, вона побачила там анорексично худу дівчину в потертій шкіряній куртці, яка сиділа на дивані, задерши ноги на журнальний столик. Спочатку їй здавалося, що дівчині років п’ятнадцять, та тільки до тієї миті, поки вони не зустрілися поглядом. Коли Мікаель увійшов з кавником і печивом, Еріка все ще роздивлялася це створіння.

Мікаель і Еріка переглянулися.

— Пробач, що я був таким нестерпним, — сказав Мікаель.

Еріка схилила голову набік. Щось у Мікаелі змінилося. Він дуже змарнів і мав виснажений вигляд, у його очах читався сором, і якусь мить він уникав її погляду. Вона скоса подивилася на його шию. Там проступала бліда, але виразно помітна смуга.

— Я уникав тебе. Це дуже довга історія, і я зовсім не пишаюся тією роллю, яку в ній відіграв. Та про це пізніше. Зараз я хочу відрекомендувати тобі оцю юну пані. Еріко, це Лісбет Саландер. Лісбет, Еріка Берґер — головний редактор «Міленіуму» і мій найкращий друг.

Через десять секунд споглядання її елегантного одягу і впевненої манери триматися Лісбет уже знала, що Еріка Берґер навряд чи стане їй найкращим другом.

Нарада тривала п'ять годин. Еріка двічі телефонувала і скасовувала інші зустрічі. Вона присвятила годину читанню фрагментів рукопису, який вручив їй Мікаель, але зрештою відклала його. У неї виникала тисяча запитань, та вона розуміла, що потрібно тижні, щоб дістати на них відповіді. Головним був рукопис. Якщо навіть маленька частинка цих тверджень відповідає дійсності, це кардинально змінює ситуацію.

Еріка подивилась на Мікаеля. Вона ніколи не сумнівалася в його порядності, та на якусь мить відчула запаморочення і подумала, чи не зламала його раптом справа Веннерстрьома та чи не