Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Королева левів і спаситель пустелі

2016 рік. Піщана долина Ґотліну

Пустеля. Одне слово здатне вселити людині або бажання пізнати всі її загадки, або злякано сховатися під ліжко. Скільки таємниць таїть вона в собі, стільки й небезпек чекає на будь–якого мандрівника, щойно він потрапить у пустелю. Так, наприклад, двійко таких подорожніх: батько археолог і його дочка, які зараз нерівними важкими кроками розганяли пустельний пісок, потопаючи в ньому по гомілку. Хелена, яка нещодавно втратила маму, була зобов'язана супроводжувати батька, що раптово загорівся бажанням досліджувати. Дівчинці було нудно займатися настільки виснажливими прогулянками, вона мріяла дістатися до будинку, помитися, нарешті поїсти нормально і знайти вай–фай мережу.

–Хелено! – скрикнув він, розглядаючи слід на піску. Він зняв із себе рюкзак і почав діставати звідти рулони з кишеньками для археологічних примочок на кшталт пензликів, ножиків, молоточків, лопаточок, рукавичок та іншого. Хелена закотила очі й підійшла до батька.

–Тільки глянь на це! Це ж слід...

–Чий слід, тату? – вибухнула вона, затуливши собою сонце. Її тінь подовжувалася на піску. – Пташиний? Заради цього ми перлися сюди три з половиною дні? Залишився б удома, я б тобі таких слідів із сотню знайшла. – роздратовано крикнула Хелена.

Корнеліус повільно піднявся, обтрусив коліна і зніяковіло посміхнувся, пішовши вперед. Як вам уже стало зрозуміло, Корнеліус фанат своєї науки, ось тільки саму науку він знає здалеку, за енциклопедіями і книжками. Йому хотілося зацікавити доньку, але чим більше він намагався, тим далі від нього вона ставала.

–Скоро ніч... – сказав Корнеліус, озираючись. – Нам треба десь влаштуватися.

–Ти серйозно? – розлютилася Хелена. – Посеред пустелі?

За три дні до, вони вирушили в дорогу і досі вдавалося знайти маленькі будиночки, де могли провести ніч. А тепер, навколо одна пустеля, ні тобі мотелю, ні покинутої хатини. Корнеліус стиснув губи.

–Тут недалеко є система маленьких западин, якщо встигнемо туди до вечора, займемо її першими.

–Тобто першими?

Корнеліус поправив окуляри.

–Бачиш... такі системи дуже подобаються травоїдним тваринам. Якщо людина займе місце першою, вони не стануть претендувати.

–А хижим?

–Для хижих звірів ми не стали б на заваді... – він видав приглушений сміх, але, зустрівши докірливий погляд доньки, видав його за кашель.

Йшли вони близько півгодини. Сонце палило в потилицю, ставало спекотно, піт стікав по обличчю, у роті було сухо, і весь час здавалося, що в очі потрапили піщинки, хоча їхні очі щільно приховували величезні окуляри, що кріпилися на голові. З кожним кроком Хелену долав гнів. Коли вона злилася, її сірі очі ставали вугільними, а над тонким переніссям пролягала глибока зморшка зсунутих брів. У Хелени були повні губи, маленька родимка на носогубній складці та коротко підстрижене, неслухняне каштанове, з рудуватим відтінком волосся. На відміну від дочки, Корнеліус був сповнений ентузіазму, він бачив плюси в усьому, що його оточувало. Однак радість ця швидко розвіялася, коли, прийшовши до пункту призначення, на невеликому відступі скелі, вони виявили лева, що гордовито сидів на ньому. Він був неймовірно красивий, його гриву оточували вогняні спалахи, шерсть відливала золотом на сонці, блискуча, пишна, він сидів по–королівськи, і не думаючи залишати свій трон. Лев не виглядав небезпечним, скоріше виснаженим нудьгою, байдуже глянув на Корнеліуса і Хелену і, зітхнувши, відвів від них погляд, поклавши велику голову собі на лапу. Лев виглядав сумним, і не зважаючи на величину гриви, і в принципі її наявність, подорожніх не покидало відчуття, що перед ними левиця. Аж надто багато грації було в її рухах, і гнучкості торсу, витончені були її лапи та ідеальні кігті, обідки очей були підведені вкрай делікатно. Корнеліус затамував подих, коли Хелена зробила крок на зустріч леву.

–Хелен... Хелено, не треба!

–Я тільки... –розгубилась вона.– Тільки подивлюся...

Хелена не могла пояснити, що спонукає її наблизитися до лева. Її ніби притягувало до відступу в скелі. Побачивши дівчину, що наближалася, лев різко підняв голову і вирівнявся. Він звузив очі, коли Хелена простягнула до нього руку. Вона не розуміла, що робить, найімовірніше, вона просто піддалася якомусь невідомому пориву. Їй шалено хотілося втішити цього лева, вгамувати його смуток. Лев знав це. Мабуть тому, він смиренно опустив пишну голову і заплющив очі. Зам'явшись на секунду, Хелена поклала руку на голову лева, її пальці потонули в довгій м'якій шерсті. Постоявши так з хвилину, Лев повернувся і, кинувши погляд Хелені, втік геть. Це був знак. Знак, що їй потрібно слідувати за ним. Лев біг своєю м'якою ходою, здавалося, він ледь торкається землі, лише пісок, що розлітається під подушечками лап, вказував на протилежне. Лев був неймовірно швидким, намагаючись наздогнати його, Хелена відчула різкий біль у боці та спрагу. Коли лев насилу зупинився, дівчина ледь не врізалася в нього, так різко він припинив свій спринт. Схопившись за коліна, вона намагалася віддихатися. А потім, побачила, до чого привів її лев. Це було щось на кшталт системи каменів, величезних і менших, вони були розставлені по піску в якійсь химерній манері лабіринту. У центрі каменів лежало щось: грудочка шерсті, темна, з червоним відтінком. Лев кинув погляд на Хелену і гордо пройшов до грудочки. Втупившись у неї його носом, він заплющив очі і видав незрозумілий чи то рев, чи то стогін. Він повними муки очима подивився на дівчину, а потім схопив грудочку зубами. Коли він попрямував до Хелени, вона побачила, що лев тягне за загривок зранене левеня. Воно було все в крові, з саднами, де шерсть склеювалася від запеченої крові. Оповита подряпинами, шерсть була до того брудна, що здалеку левеня було схоже на купу землі. Воно було ще теплим, але все вказувало на те, що сили вже покидали його. Хелена простягнула до нього руки, щоб намацати пульс, вона акуратно поклала левеня на бік і провела пальцями по рожевому животику, зупинивши їх ближче до стегенця. Його шерсть і шкіра була теплою, проте пульс знайти не вдалося. Лев уважно стежив за кожним рухом дівчини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍