Анні Кос - Регент. Право сильного, Анні Кос

— Не думайте, що я збожеволів від горя, о ні. Навпаки: зараз я бачу все виразніше й чіткіше, ніж будь-коли в житті, тож слухайте уважно. Анвар хоче отримати магію храму, не дайте йому зробити цього, інакше його вже не вдасться зупинити. І в нього є союзник з іншого світу. Не людина. Думаю, ми обидва розуміємо, що це означає.

— Демон.

— Так. Напевно, той, хто пережив вторгнення три місяці тому, — старий важко зітхнув, похитнувся, але встояв на ногах, роздратовано відмахнувшись від запропонованої руки. — Обіцяйте, що знищите їх обох. Присягніться, що зупинете Анвара.

Регент кивнув.

— Даю слово, він відповість за кожен свій злочин. А зараз ідіть до дружини та дочок — це остання можливість поговорити, перш ніж варта забере Вас. Ви заарештовані за обвинуваченням у зраді.

Зафір знову обернувся до нерухомого тіла на траві, потім — до залишків будинку, і довго вдивлявся в яскраве полум'я.

— Мені нема про що говорити з ними: вони не замінять мені синів, — врешті решт озвався старий. — Крім того, навіщо їм здався такий чоловік і батько? Щастя, якщо їхні імена перестануть пов'язувати з моїм. На них немає провини, вони нічого не знали про змову й не мають відповідати ні перед вами, ні перед законом. Все це — лише я. Немає сенсу зволікати, кличте людей.

По знаку регента варта оточила Зафіра, нашвидкоруч обшукала, а потім мовчки повела геть. Старий так і не схилив голови та гордо пройшов повз натовп, дивлячись лише у пітьму перед собою.