Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

зі своїм хлопцем — Чарлзом Тренером. Інґленд і Ґренер невдовзі почали займатися жорстокими сексуальними витівками, які задокументували у цифровому форматі. Врешті-решт вона завагітніла і народила його дитину. Проте паралельно щось мусило відбуватися між Тренером і двадцятидев'ятирічною Меґен Амбюл, адже згодом, після його засудження до ув’язнення, вони одружилися.

Зосередившись на трикутнику Інґленд-Ґренер-Амбюл, медіа мало висвітлили той факт, що серед ув'язнених було багато іракських повій. Можна побачити, як вони з оголеними грудьми позують перед фотоапаратами військових. Крім того, безліч чоловіків-в’язнів були голими, почасти через стратегію принижень-підготовок до допитів, а почасти через нестачу для всіх оранжевих комбінезонів. До того ж, частина з них носила рожеві жіночі трусики замість чоловічої спідньої білизни, через помилку в постачанні. Звідси тільки малий крок до ще однієї «веселої» форми приниження — примусити ув’язнених носити їх на головах.

Прохання Чіпа утримувати підлітків і дорослих окремо не були безпідставними. Групу іракських в'язнів почали підозрювати у зґвалтуванні п'ятнадцятирічного хлопчика, який сидів з ними в одній камері. Сабріна Харман написала маркером на нозі одного з них: «Я ґвалтивнік» [правопис збережено]. Іншого оголили, його груди і соски обмалювали помадою. Повсюди панувала вибухонебезпечна сексуальна атмосфера. Деякі охоронці часто погрожували ув’язненим чоловікам зґвалтуванням, і є дані про те, що один із охоронців це зробив, використовуючи ліхтарик, та, можливо, держак від мітли. Також одного охоронця підозрюють у зґвалтуванні жінки-ув’язненої. Це місце починало дедалі більше нагадувати порнопалац, а не військову в’язницю.

Джеймс Шлезінґер, який очолював одне з незалежних розслідувань, описав те, що він бачив і чув про нічну діяльність цієї зміни: «Те, що там відбувалося, було схоже на фільм “Звіринець”». Ця ситуація повністю вийшла з-під будь-чийого контролю.

Чіп Фредерік пригадує, що форми знущань виникали в такій послідовності: 1-10 жовтня 2003: Роздягання до гола, приковування наручниками до дверей камер, носіння жіночої білизни. Це перейняли від попередників — 72-го батальйону військової поліції.

1-25 жовтня: Сексуальні пози (в присутності слідчих сковування голих докупи кайданками). Крім того, був незнайомий військовий, що представився працівником Ґуантанамо. Він показав Ґренеру деякі стресові пози, які в них використовувалися.

8 листопада: Бунт у відділені Ґансі [один із таборів у межах Абу-Ґрейб]. Сімох затриманих перевели в блок 1А. Вони заволоділи зброєю, планували взяти охоронця в заручники і вбили одну військову. Це була ніч пірамід, побиття, сексуальних поз, примусової мастурбації. Тоді також з’явилися собаки.

Після ретельного розслідування у доповіді генерала Антоніо Таґуби міс титься довгий перелік знущань і тортур, приписаних різним військо вим, які охороняли блоки 1А та 1Б. У цьому рапорті зазначено підозри у скоєнні:

а) розривання хімічних ліхтарів і виливання фосфорної рідини на в’язнів;

б) залякування в’язнів зарядженим 9-мм пістолетом;

в) обливання голих в’язнів холодною водою;

г) побиття в’язнів держаком мітли і кріслом;

ґ) залякування в’язнів-чоловіків зґвалтуванням;

д) дозвіл на зшивання охоронцем рани, отриманої внаслідок падіння на стіну;

є) ґвалтування ув’язнених хімічними ліхтарями і, можливо, держаком мітли;

ж) використання військових собак для залякування і збивання в’язнів у натовп; погрози спустити собаку, яка таки один раз вкусила ув’язненого.

Умисне жорстоке поводження із затриманими з боку працівників вій ськової поліції полягало у таких діях:

а) штурхання, удари руками й ногами ув’язнених, стрибання по оголених стопах;

б) відео- і фотозйомка оголених ув’язнених: чоловіків і жінок;

в) насильне укладання в’язнів у різні відверто сексуальні позиції для фотографування;

г) насильне роздягання ув’язнених і тримання їх голими кілька днів поспіль;

ґ) примушування голих в’язнів-чоловіків носити жіночу білизну;

д) примушування голих чоловіків до мастурбації перед фотокамерами;

є) складання затриманих у купи і стрибання по них;

ж) примушування затриманих чоловіків стояти на ящику із мішком на голові, з дротами, приєднаними до пальців на руках, ногах чи пеніса, що імітувало електричні тортури;

з) обмотування собачого ременя навколо шиї голого ув'язненого, і позування жінки-охоронця для фотографії;

и) примушування чоловіком-охоронцем жінку-ув’язнену до сексу; і) використовування військових собак (без намордників) для залякування в’язнів, щонайменше зафіксовано один випадок укусу ув’язненого, що призвело до серйозних травм;

ї) фотографування мертвих іракських ув'язнених.

«Ці дані підтверджуються письмовими зізнаннями деяких підозрюваних осіб, письмовими свідченнями ув’язнених і свідків», — підсумовує гене рал Таґуба[397].

КІЛЬКА ЗАСТЕРЕЖНИХ ПРИМІТОК

Здавалося б, що такого переліку військових порушень і злочинів досить, щоб завершити справу обвинуваченням. Проте в тому самому звіті генерал Таґуба доходить висновку, що ці військові поліцейські вчинили деякі із зловживань під тиском вищих за рангом. Він стверджує, що представники військової розвідки і слідчі інших служб США вимагали від наглядачів створити сприятливі для допитів психічні та фізичні умови.

Звіт із розслідування генерал-майора Джорджа Фея йде ще далі, звинувачуючи військову розвідку в тому, що впродовж семи місяців «персонал військової розвідки приховано вимагав, заохочував і, підтримував, чи підбурював персонал військової поліції [резервістів-охоронців нічної зміни] знущатися над затриманими, та/або брати участь у знущаннях над затриманими, та/або порушувати встановлені законом процедури проведення допитів»[398]. Ми ще розглянемо звіти обох генералів у наступному розділі, який фокусується на проблемах системи і співучасті командування.

НІЧ 25 ЖОВТНЯ 2003 РОКУ

Десь опівночі в блоці 1А трьох іракських ув’язнених витягли з камер, наказали голими повзати по підлозі, скували разом, і примусили імітувати статевий акт. На одній зі світлин зображено це скупчення в’язнів в оточенні семи військових, що дивляться на них зверху вниз. Головними тут були слідчий Рамон Кролл і фахівець військової розвідки Армій Круз. Серед тих, кого ідентифікували як пасивних спостерігачів, був військовий поліцейський Кен Дейвис. Він подивився на все, що відбувається, і просто пішов геть (йому завжди буде соромно, що він одразу не втрутився). Іншим спостерігачем був резервіст військової розвідки Ізраїль Рівера, який описав це як інцидент із «Володаря мух». Він також не втрутився, але наступного дня Рівера доніс на Круза і Кролла. Унаслідок чого їх віддали під трибунал. Круз отримав вісім місяців ув’язнення, а Кролл — 10. Батько Круза був першим кубинцем, випускником Військової академії у Вест-Пойнті. Ґренер також брав участь у цьому інциденті, але його не визнали кривдником.

Цей конкретний випадок зловживань викликали чутки, що ці в’язні зґвалтували хлопця в камері, за що тепер мали поплатитися. Фредерік зазначав, що він теж був засмучений цим інцидентом, позаяк вже скаржився начальству, що такі випадки неминучі, доки неповнолітніх не відокремлять від дорослих. Іронія в тому, що подальше військове розслідування завірило, що чутка була помилковою, або принаймні саме ці