Уляна Пас - Холодна ніжність, Уляна Пас

Розділ 6

– Я думала, що ми їдемо в ресторан, – кажу, роздивляючись вивіску готелю. 

– Я вирішив, що нам треба усамітнитись. Ти така гарна, що мені не хочеться показувати тебе іншим, – говорить і залишає салон першим. Обходить автомобіль і двері з мого боку відчиняє. Алекс подає мені свою руку, і я її приймаю. 

Я добре розумію, для чого Алекс хоче усамітнитися. Точно не для того, щоб поїсти зі мною і про життя поговорити. 

Мабуть, варто зупинити все це, поки ще є шанс, але я не роблю цього. Розумію, що, зайшовши всередину, шляху назад не буде, але саме зараз я хочу зробити щось таке, від чого у мого татка пар вухами піде. 

Не скажу, що йду з Алексом тільки тому, що хочу татка розізлити. Насправді мені цікаво з ним, і це відчуття, що щось має статися, неабияк подобається. 

Алекс починає цілувати мене ще в ліфті. Його руки у мене на талії, а мої – у нього на плечах. Відповідаю з усією силою, на яку спроможна. Хочу відчувати його кожною клітинкою тіла. 

Алекс відчиняє двері своїм ключем, і мене дивує те, що він не купував номер, коли ми приїхали.

– Я живу тут уже кілька днів, – говорить, помітивши моє здивування. – У моїй квартирі якраз закінчується ремонт. 

Дивно, та я йому вірю. Це не той випадок, коли дівчину привозять у готель, тому що не хочуть везти додому. Для Алекса цей готельний номер і є домом. Принаймні зараз. 

– Я замовлю нам вечерю, – Алекс тягнеться за телефоном, що лежить на столику, але я зупиняю його, схопивши за руку. – Що таке, синичко?

– Я… не голодна, – кажу і сама роблю крок до нього. Сама тягнусь за поцілунком, накриваючи долонями його обличчя.

Алекс усе розуміє і вривається до мого рота своїм язиком. Підхоплює мене на руки й, не розриваючи поцілунку, несе кудись. Я дуже боюсь і разом з тим – хочу того, що зараз станеться. Не буду говорити Алексу про те, що він буде у мене першим. Це може його налякати й він зупиниться, а я цього не хочу. 

Алекс дуже обережно опускає мене на ліжко, а сам дає кілька хвилин на те, щоб вдихнути повітря. Він знімає з себе піджак, а тоді й сорочку. Я як зачарована дивлюсь на його тіло й, не втримавшись, проводжу пальчиками по животу. 

Відчуваю, що він ледве стримується. Подає мені свою руку, і я її приймаю. Підводжусь на ноги, і Алекс покриває поцілунками мою шию та плечі. Його пальці вправно розв’язують корсет моєї сукні, і вже за хвилину вона падає до наших ніг, а я залишаюсь в одній білизні. 

У першу секунду з'являється бажання прикритися. Навіть тягнусь рукою до грудей, але Алекс цю спробу зупиняє. 

– Я хочу бачити все, синичко, – хрипло шепоче. 

Проводить пальцями по спині й легко справляється з застібкою бюстгальтера. Він теж приєднується до сукні, а я стою червона як рак і не знаю, що робити далі. 

Алекс мені допомагає. Він повільно і дуже ніжно торкається моїх грудей своїми пальцями, а тоді і його губи приєднуються. 

Я знову падаю на ліжко і почуваюсь, наче у сні. Не вірю, що роблю це, але відчуття занадто реальні та неймовірні. 

Навіть не пам’ятаю, у який момент Алекс стягує з мене трусики. Та коли його пальці торкаються мене внизу живота, хочу звести ноги, але він не дає цього зробити. 

– Чому ти так боїшся, синичко? Це ж не вперше, правда? – шепоче мені на вухо і кусає мовчу. 

І що мені йому відповісти? Я не можу два слова докупи зібрати, тому вирішую просто діяти. Набравшись сміливості, розстібаю ремінь на його штанах і починаю стягувати їх. Алекс усміхається моїй нетерплячості та допомагає. 

Коли він стає абсолютно голим, я витріщаюсь на його… орган і вдихнути не можу. 

Тим часом Алекс дістає з тумби квадратний пакетик і відкриває його. Я не можу відвести погляду, поки він одягає презерватив. Дивлюсь і дихаю через раз. 

– Продовжимо, синичко? – Алекс нависає зверху і чекає на мою відповідь. Я розумію, що шляху назад більше не буде. Я ще можу втекти. Але натомість киваю на знак згоди й хапаюсь за плечі Алекса, коли сильний біль проноситься нижньою частиною тіла.

Схлипую, не в силі контролювати себе, а Алекс завмирає і, піднявши голову, спопеляє мене поглядом.

– Що за чорт, синичко? – цідить. – Ти чому не сказала?!

Він злиться… Я так і думала. Алекс не хотів мати справу з дівчинкою. Мабуть, таки добре, що я йому не сказала…

– Давай продовжимо, – шепочу. – Мені… вже краще.

– Та невже?! – фиркає і збирається піти. Я розумію, що Алекс не цього хотів. Йому не потрібна дівчинка, а досвідчена жінка. 

Стає так боляче і гірко, що починаю плакати. Розумію, що зараз не час і не місце, але зупинитися не виходить. 

– Ти чого? – Алекс завмирає і розглядає моє заплакане обличчя. – Досі болить?

– Ні, я просто… Пробач.

Він видихає. Досі нависає наді мною і думає про щось. Я ж витираю сльози руками та дивлюсь на нього. 

– Я думаю, що нам варто зупинитися на цьому. Я… не був готовий до такого сюрпризу, – говорить.

– Не зупиняйся! – випалюю. – Я… хочу ще!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍