Уляна Пас - Холодна ніжність, Уляна Пас

Знову червонію, а Алекс здивовано піднімає брови. Він ще кілька секунд думає, а тоді накриває мої уста своїми. Видихаю. Просто йому в обличчя. Розумію, що продовження таки буде.

– Буде ще трохи боліти, але має минути, – шепоче, і ми продовжуємо. Біль дійсно є, дискомфорт – також, але дуже швидко я починаю відчувати дещо інше. 

Внизу живота збирається клубок мого бажання, і коли він стає величезним, мене просто розриває на частини. Я тремчу в руках Алекса, а він і не думає зупинятися. 

Мені добре з ним. Алекс – неймовірний! Я ніколи не пошкодую, що він став моїм першим чоловіком, і якщо буде можливість – хочу все це повторити з ним. 

– Усе добре? – питає, коли ми обоє лежимо на ліжку виснажені, але щасливі.

– Так, – кажу. 

– Підемо в душ? – Алекс підводиться з ліжка, а я дивлюсь на його широку спину, сідниці та довгі ноги. Він дуже гарний. Мені неабияк пощастило. 

Хочу встати, але несподівано він піднімає мене на руки. Дивлюсь у його очі й не дихаю майже. Алекс може бути справжнім джентльменом, але, мабуть, лише зі мною. 

Він заносить мене у ванну кімнату, ставить на підлогу і вмикає воду в душі. Першим заходить туди та руку мені подає. 

Дивлюсь на нього, такого гарячого, і розумію, що хочу ще… 

Вода змиває з мене сліди злочину, коли ступаю в кабіну, а я обіймаю Алекса за шию, при цьому доводиться встати навшпиньки. Надто він високий. 

Ми знову цілуємось і зовсім забуваємо про те, що митися сюди прийшли. Тільки от, на мій подив, Алекс не заходить далі поцілунків. 

– З тебе досить на сьогодні, синичко, – пояснює. – Не хочу, щоб тобі було боляче. Ми обов’язково повторимо, але іншим разом. 

Його слова викликають у мене табун мурах. Алекс за мене хвилюється. Це дуже приємно. 

Нам таки вдається помитися. Коли залишаємо душ, він допомагає мені одягнути халат, а сам, абсолютно голий, залишає ванну кімнату. 

Поки його немає, я йду до дзеркала і розглядаю своє відображення. Начебто нічого не змінилося, я така ж, як і була до цього. Тільки очі наче світяться. Мабуть, це через надмірну емоційність. 

– Я замовив нам поїсти, – на порозі з’являється Алекс і прискіпливо мене розглядає. Він одягнув спортивні штани, що низько висять на стегнах. – Ти голодна?

– Голодна, – кажу. – Тільки мені додому треба.

– Я відвезу. Коли поїси, – відповідає. 

Я, звісно, не сподівалася, що Алекс скаже залишатися, але в глибині душі хотіла цього. 

Я ніколи не уявляла собі, яким має бути мій перший раз. Та й не думала, що все відбудеться так швидко. Я не планувала закохуватися. І сім’ю не планувала. Схоже, з Алексом усе саме так і буде. 

Він відвезе мене додому і думати про мене забуде. Не потрібна йому така проблемна дівчинка, як я. Спочатку не розповіла, що незаймана ще, а що буде далі? 

– Чому нічого не їси? – питає Алекс, коли сідаємо за стіл і я поринаю у свої роздуми. Шлунок болить, тому що їсти просить, а я голоду зовсім не відчуваю.

– Задумалась, – кажу і берусь за салат. 

– Синичко, ти ж розумієш, що я не чекав на такий сюрприз, – говорить, уважно за мною спостерігаючи.

– Розумію, – киваю і продовжую жувати листя салату. – Пробач, що не сказала. Але я не шкодую про те, що сталося. І ти не шкодуй.

– З чого ти взяла, що я шкодую? – хмуриться. – Це було несподівано, але приємно. Синичко, я сподіваюсь, ти розумієш, що тепер ти моя? 

– Що? – завмираю, тому що не на таку відповідь чекала. Дивлюсь на Алекса і взагалі нічого не розумію. 

– Ти – моя, синичко, – задоволено усміхається Алекс. – Побачу поруч з тобою будь-яку особу чоловічої статі – голову йому відірву!