Катаріна Рейніс - Заручені магією, Катаріна Рейніс

«Божевілля якесь!» - майнуло в голові, розриваючи невидимі кайданки.

- Ярославо, а чим ви займаєтеся у… звичайному житті? – поцікавився батько, коли пауза за столом затягнулася.

«Починається!» – закотив очі. Так завжди відбувається, коли він приводить додому своїх друзів. Саме тому їх майже немає!

- Я – лікар, - спокійно відповіла дівчина, продовжуючи жувати котлету.

- То ти лікуєш людей! – радісно вигукнула Анна. – Як цікаво!..

- Ні, - перебила Яра. – Вірніше, не зовсім. Я – патологоанатом, тобто працюю з трупами.

- Ого! – ще більше захопилася білявка. - Просто, як Януш!

- Схоже на те, - криво посміхнулася відьма. Вона виглядала байдужою, та молодик не раз ловив на собі її насторожений погляд.

- Скажіть, - не витримала матір, - ви дійсно згідні розірвати заручини з моїм хлопчиком?

- Мамо!.. – спробував вмішатися, та Яра скинула долоню, змушуючи його  замовкнути.

Відклавши столові прибори, відьма пронизливо поглянула на усіх присутніх, наче й не було ніколи трохи легковажної, веселої та добродушної дівчини. Від її погляду в некроманта в прямому сенсі мороз побіг по шкірі.

- Скажу це лише раз, аби закрити всі питання: я ніколи не претендуватиму на вашого… хлопчика. Жодна відьма не погодиться зв’язати своє життя із женцем смерті! Це суперечить нашій природі, нашим переконанням. Тому, повірте, я із радістю позбудуся нав’язаного тягаря. А тепер, - вона підвелася, відкидаючи з колін серветку, - якщо не заперечуєте, я піду нагору. День був важкий.

Попрощавшись, Ярослава зникла за дверима їдальні, залишивши по собі мертву тишу.

- Я теж піду, - підвівся, не в змозі втримати у собі почуття, що раптом скипіли всередині. – Добраніч!

- Синку!.. – почулося ззаду.

- Облиш його, - буркнув батько. – Самі розберуться!

«Еге ж, розберуться! - міркував, підіймаючись до своєї кімнати. – Хто б ще пояснив, що зі мною коїться! Бо, здається, поруч з цією відьмою, я сам скоро збожеволію!»