Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

не згадувалося ані про стогони, ані про madre mia. Заарештовані за напад лютували й підбурювали до заколоту інших ув’язнених. Цікаво, що б сказав його батько, він же вічно товкмачить про правосуддя: цих шістьох побили за те, що вони скалічили двох поліцейських. Це хіба не правосуддя?

Шум вщухнув — і тепер остаточно. Ед спробував заснути, але так і не зміг. У замку повернувся ключ.

Лейтенант Фрілінґ був блідий і увесь тремтів. Ед, відштовхнувши його, рушив коридором.

Двері шести камер розчинені навстіж — стіни у крові. Хуан Карбігаль лежав на ліжку, у нього під головою була складена сорочка — кілька годин тому біла, тепер — темно-червона. Клінтон Велапейк змивав кров з обличчя унітарною водою. Рейєс Часкі перетворився на суцільне місиво; Денніс Райс розправляв розпухлі зламані пальці. Санчес Дінардо і Езекіль Ґарсіа притулилися одне до одного на брудній підлозі.

Ед набрав номер швидкої допомоги. Коли він казав «Центральний відділок», то ледве не виблював. 

Розділ 6

— Щось ти не їси, приятелю, — сказав Дадлі Сміт. — Апетиту немає після вчорашньої вечірки?

Джек поглянув на свою тарілку. М’ясо на кісточці, варена картопля, спаржа.

— Я завжди замовляю стільки, що мені не подужати потім, якщо за все платить офіс окружного прокурора. Ми ж вечеряємо за рахунок Лоу? Добре було б, щоб він поглянув на свою покупку.

Сміт засміявся; Джек глянув на його костюм — мішкуватий піджак, у якому легко сховати і револьвер 45-го калібру, і кастет. Справжня тобі карикатура на ірландця.

— А що в голові у того Лоу?

Дадлі подивився на годинник.

— Що ж, будемо вважати, що ці півгодини ми витратили на святкування Різдва Спасителя нашого. Тепер можна і до справи. Приятелю, Лоу хоче стати прокурором нашого казкового міста, а потім — і губернатором Каліфорнії. Він уже вісім років як заступник окружного прокурора, у сорок восьмому балотувався і програв, а на наступних виборах, у березні п’ятдесят третього, сподівається виграти, принаймні Елліс вважає, що він на це здатен. Він — заклятий ворог злочинцям, добрий друг для поліції, і, попри єврейське походження, він мені подобається. Думаю, з нього вийде непоганий прокурор. А ти, приятелю, можеш стати йому в пригоді у передвиборчій кампанії. І стати для нього дуже цінним другом.

Джек вчора вирубив одного мексиканця, а ця справа може набути широкого розголосу.

— Що ж, можливо, невдовзі мені стануть у пригоді зв’язки із такою людиною.

— І він охоче тебе підтримає, синку.

— І чого йому від мене треба? Шукає хлопчика на побігеньках?

— Ну, це занадто грубо, друже. Я б це назвав «взаємовигідною дружбою», особливо якщо брати до уваги твої зв’язки у світі творчих людей. Однак його інтерес справді вкорінений у гроші, і я не буду тобі брехати й стверджувати протилежне.

Джек відсунув тарілку.

— Він хоче, аби я прижучив хлопців із «Жетона честі». Змусив їх вкластися у його губернаторську кампанію.

— Так, а ще для того, аби до нього і на кілометр не підходили нишпорки із журналу «Цілком таємно». А оскільки наш пароль — «взаємність», то не сумнівайся, що у відповідь він буде багато на що готовий.

— Наприклад, на що?

Сміт підпалив сигарету.

— У Макса Пелтца, продюсера серіалу, уже багато років проблеми із податками, а Лоу допоможе аудиторам забути до нього дорогу. Бретт Чейз, який завдяки твоїм порадам так натурально грає поліцейського, — збоченець і педофіл, але Лоу не потягне його до суду. Сценарист серіалу отримає у своє розпорядження реальні документи із прокурорського архіву, та й ти, приятелю, з порожніми руками не залишишся: сержант Боб Ґаллодет зі слідчого відділу прокуратури вступає зараз до юридичної академії. Якщо добре її закінчить, стане прокурором, а ти дістанеш лейтенантське звання та посядеш його місце. Ну, як тобі така пропозиція, приятелю?

Джек потягнув сигаретку із пачки Дадлі.

— Босе, ти чудово знаєш, що з Відділу наркотиків я не піду і що відповім «так». До того ж я уже зрозумів, що тільки-но я скажу «так», моментально з’явиться Елліс Лоу, подякує мені і звалить, не залишившись навіть на десерт. Отже: так.

Дадлі підмигнув, і тієї ж миті до кабінету прослизнув Елліс Лоу.

— Джентльмени, дуже перепрошую за запізнення!

— Я згоден, — сказав Джек.

— Навіть так? Лейтенант Сміт вже пояснив вам ситуацію?

— Деяким хлопцям і пояснювати довго не треба, — зауважив Дадлі.