Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

в торг з індіанцями. Він сказав також, що у цього індіанця були з собою якісь предмети рудого кольору, подібні волоським горіхам.

Корабельний майстер (contramaestre) «Пінти» також говорив, що він знайшов дерева, що дають корицю.

Адмірал відправився на берег, але там подібних дерев не виявилося. Він показав індіанцям корицю і перець (ймовірно, зразки цих рослин, привезені з Кастилії). Вони розпізнали і те, і інше і знаками дали зрозуміти, що неподалік від цих місць, по дорозі на південний схід, є багато таких рослин. Показав їм також адмірал золото і перли, і старі відповіли йому, що в місцевості, яка називається Бохио (Bohio), золота — не злічити; там золоті прикраси носять у вухах, на ногах, на руках, на шиї, і в тій стороні є і перли. Він також дізнався, що там є великі кораблі і багаті товари, а ця земля лежить на південний схід, а ще далі живуть одноокі люди і люди з собачими мордами, які їдять людське м'ясо; захоплюючи кого-небудь в полон, вони відрубують йому голову і дітородні органи і висмоктують з його жил кров.

Адмірал вирішив повернутися на корабель і чекати повернення двох послів, відправлених вглиб країни, а після прибуття їх вийти на пошуки тих земель, якщо тільки посли не принесуть добрі і бажані новини.

Адмірал говорить далі: «Ці люди покірні і боязкі. Як я вже говорив, вони оголені, без зброї і без закону. Землі ці досить родючі. Тут у безлічі ростуть «mames» («Це ахе або батати». — Прим. Laс Касаса) — плоди, подібні моркви, що мають смак каштанів, є квасоля (faxones) і боби, але значно відрізняються від наших кастильських, зустрічається багато бавовни. Бавовну, однак, тут не сіють. Вона росте в дикому вигляді на пустирях і має високі стебла. Я думаю, що збирати бавовну можна тут протягом усього року, тому що на одному стеблі я бачив квіти, а також закриті і ті, що вже розкрилися, коробочки. Тут є така безліч різних плодів, що немає можливості описати їх. З усього цього можна отримати користь».

Понеділок, 5 листопада.

На світанку адмірал наказав витягнути на сушу свій корабель і інші каравели, але не все відразу, а так, щоб два корабля залишалися весь час на воді для охорони. Втім, адмірал відзначає, що тутешні жителі настільки мирні, що можна було б зовсім безбоязно завести на берег одночасно всі три кораблі.

В цей час до адмірала прийшов корабельний майстер «Ниньи» і зажадав нагороду за відкриття цинамону смоли (духмяної смоли — almaciga). Але зразок її з собою не приніс, стверджуючи, що кинув його по дорозі. Адмірал обіцяв йому нагороду і послав на берег Родріго Санчеса й маестре Дієго до цих дерев. Вони принесли його трохи, і адмірал зберіг зразок, щоб доставити його королям. Він підтвердив, що речовина, яка йому принесли, дійсно дорогоцінна смола, але зауважив при цьому, що збирати її треба в певний час року і що її тут стільки, що щорічно з цієї округи можна буде отримувати тисячу кинталів. Він знайшов також деревину, схожу, за його словами, на алое (linaloe).

Адмірал далі каже, що бухта Морської річки найкраща з усіх бухт на землі і повітря її найблагодатніше в світі, а люди самі мирні на землі. І так як в бухті цієї один з мисів вінчається високої скелею, то можна закласти тут фортецю; тоді, якщо ця земля стане багатою і набуде велике значення, купці будуть тут у безпеці від нападів будь-якого ворога, і він додає: «Господь наш, у чиїх руках всі перемоги, нехай створить (aderezca) усе, що йому на користь». Адмірал говорить, що один індіанець знаками дав йому зрозуміти, що благовонна смола допомагає при болях у животі.

Вівторок, 6 листопада.

Вчора вночі, говорить адмірал, з'явилися люди, надіслані оглянути землі в глибині країни; і вони розказали, що, пройшовши дванадцять ліг, зустріли селище в п’ятдесят будинків, в якому, за їх словами, має бути не менше тисячі жителів, тому що в кожному будинку жило багато індійців. Будинки ці споруджені на кшталт величезних наметів. Посланці повідомили, що їх зустріли в селищі досить урочисто, як то прийнято за місцевими звичаями. Всі, і чоловіки і жінки, приходили подивитися на них і помістили їх у кращих будинках. © http://kompas.co.ua

Індіанці з подивом обмацували їх, цілували їм руки і ноги, думаючи, що вони прийшли з неба, і даючи їм це таким способом зрозуміти. Вони нагодували посланих всім, що в них було.

Коли посли увійшли в село, найповажніші люди взяли їх за руки, провели в головний будинок і дали їм два крісла, на які вони всілися. Індіанці ж сіли навколо них на підлозі.

Індієць, який був відправлений з послами, розповів всім, як живуть християни і які вони гарні люди. Потім всі чоловіки вийшли і увійшли жінки. Вони сіли таким же чином навколо послів, тримаючи їх, цілуючи їм руки і ноги, щоб переконатися, що у гостей така ж плоть і такі ж кістки, як у них.

Індіанці просили послів залишитися в селищі хоч на п'ять днів. Місцевим жителям посли показали дані адміралом зразки перцю та інших прянощів, і індіанці пояснили знаками, що багато таких рослин є неподалік, на південний схід від селища, але що вони не знають, чи є що-небудь подібне тут, у цих місцях.

Не отримавши ніяких відомостей про місто, яке шукалось, посли рушили назад. Якби тільки вони побажали задовольнити прохання всіх, хто хотів їх супроводжувати, до них приєдналися б не менше п'ятисот чоловіків і жінок, тому що індіанці думали, ніби їх гості повертаються на небо.

З ними прийшли до кораблям один із старійшин (un principal) селища і його син і один з його людей.

Адмірал прийняв їх з пошаною, розмовляв з ними, дізнався про багато земель і островів цієї сторони і думав доставити їх до королів; і він каже, що невідомо чому, може бути — відчуваючи страх, але раптом серед темної ночі індіанці побажали відправитися на берег. І так як корабель був заведений на берег, адмірал, не бажаючи дратувати туземця, дозволив йому піти.