Олександр Олександрович Розов - Серце Змії через 200 років

Айру і Товстуна не було ніякої можливості. Айру, бачте, зацікавила здатність октів майже необмежений час знаходитися під водою, спілкуючись один з одним за допомогою яскравих кольорових візерунків на тілі. Товстун із задоволенням демонстрував цю здатність, плаваючи біля самого дна й зображуючи на поверхні свого черевця простенькі рухливі картинки. Айра раз по раз пірнала, спливаючи, лише щоб набрати в легені повітря.

Захопившись цим заняттям, вона неабияк переохолодилася. Товстун запідозрив недобре і зв’язався зі Стрілою, а та передала питання Фрою. Загалом, нічого страшного не сталося: Товстун відбуксирував злегка посинілу дівчину до берега на своїй спині, а на березі Фрой тут же розтер її жорстким рушником до радикального почервоніння.

Стріла, що спостерігала цей процес, припустила, що у людей теж існує мова кольорів тіла. Вона подумала, що спостерігає еротичну гру, при якій колір тіла міняється від мрійливого синювато-білого до збудженого червонясто-рожевого.

Айра була вимушена розчарувати октиянку, пояснивши, що колір людського тіла визначається тільки інтенсивністю кровотоку в шкірних капілярах. Вона може мінятися з багатьох причин, і червоний колір зовсім не обов’язково говорить про сексуальне збудження. Інша справа — міміка обличчя й тіла, що утворює цілу мову. Міміка виявилася октам практично незнайома — окрім рухів очей, еквівалентних кивкам голови та знизанням плечима. Октам у спадок від трилобітоподібних предків дістався гнучкий панцир, сеґменти якого покривали велику частину спини і деяку частину головогрудей. Шкіра на животі, вільна від панцирних пластин, була насичена хромофорами та покрита сенсорними ворсинками, але теж не забезпечувала багатої міміки. Щоравда, окти могли згортатися в клубок (Стріла тут же це продемонструвала, перетворившись на жорстку панцирну кульку). Виявилось, що предки октів таким чином захищали вразливі частини тіла від хижаків, а тепер згортання в клубок має значення лише у спорті, в танцях і в еротичних іграх.

Розмова про специфіку індикації сексуального збудження у октів та у людей могла б затягнутися, але Айра заявила, що пора б перейти, нарешті, до проґрами культурного обміну. Фрой уїдливо відповів, що проґрама давно вже готова, а якщо деякі (не показуватимемо пальцем) цього не помітили, то просто погано дивилися на всі боки…

Справді, Фрой і Стріла відчутно просунулися у справі взаємного проникнення культур. Октиянці сподобалися фольклорні латиноамериканські ритми з кольоровим супроводом в холодній області спектру. Террянин вибрав повільні октиянські світлові етюди, що модулювалися звуком на низьких і середніх частотах. З усього цього було зроблено мікс, який зараз і пропонувалося оцінити глядачам. Для більшого ефекту Фрой і Стріла на швидкоруч зібрали якусь конструкцію з динаміків і лазерних сиґнальних ліхтарів, і спільно вигадали під неї драйвер для компу.

— Ви хочете сказати, що цей інженерний кошмар працюватиме? — поцікавилася Айра, обкидаючи скептичним поглядом моторошнуватий пристрій.

— Зараз побачиш, — пообіцяв Фрой і щось увімкнув.

У поверхню затону ударили три сліпучі спектрально чисті промені — червоний, синій і жовтий, розсипаючись тисячами яскравих, як сонце, веселок. По вухах ударило оглушливе вібруюче виття та скрегіт, неначе мільйон березневих котів водночас висловили свою ніжність до обраниць, а мільйон цвяхів одночасно подряпали по мільйону стекол. Люди рефлекторно сіли, закривши голови руками, а окти майже згорнулися в клубки, довівши, що не зовсім втратили навички своїх далеких предків. При цьому усі щось сказали, а октиянський комп глибоко і надовго замислився над перекладом сказаного. Інтерпретацією таких лексичних конструкцій йому до цього моменту займатися не доводилося. Через секунду Стріла здогадалася вимкнути це неподобство, а ще через кілька секунд поступили виклики з октиянського і террянського кораблів — чергова вахта цікавилася причинами вибуху та наявністю потерпілих.

З’ясувавши ситуацію, чергові ощасливили комп ще кількома короткими фразами з тією ж таки лексикою, що дозволило, нарешті, вирішити завдання автентичного перекладу. Над перекладом люди й окти сміялися ще хвилин десять. За цей час Стріла і Фрой все-таки зуміли відрегулювати свою саморобку, і ось тут почалося…

Окрім музики й танців, в проґраму для різноманітності були включені ігри з м’ячиком, також на швидку руку виготовленим із фторопластового герметика. Він важив більше двох кілоґрамів, був дуже пружним, але далеко не м’яким. Приблизно такий спортивний снаряд, як виявилося, використовувався в древніх ритуальних змаганнях і у террян, і у октів, причому правила були майже однакові. На кін поставили складання чергового ґрафіку-звіту — найрутинніше заняття з можливих, — так що браку азарту не було. Згодом капітан Боуз, переглядаючи запис цього епізоду, дивувався, що гравці так легко відбулися: жодної зламаної кінцівки, ба навіть жодного забиття внутрішніх орґанів.

Програвша пара — Фрой і Стріла — влаштувалися на здутій оболонці метеоролоґічного аеростата, увімкнули переносні термінали, приступили до складання ґрафіків-звітів. Точніше, приступив Фрой, а Стріла уляглася поруч, демонстративно розкидавши в сторони усі чотири опорні кінцівки.

— Навіщо робити двічі одну роботу? — нахабно пояснила вона, — я тебе надихатиму, а потім просто передеру твій звіт за допомогою перекладача.

Фрой почухав потилицю і, не знайшовши нічого, що можна протиставити такій залізній лоґіці, посунув до себе термінал і почав заповнювати форми. Ну, так, звичайна справа. У дівчаток попа кругла, у хлопчиків — пласка, здогадайтеся, хто пише звіти. Приблизно через півгодини Фрой збагнув: Стріла видала фішку, звичайну для дівчат із далекої розвідки, а він сприйняв це, як само собою зрозуміле. Він озирнувся на октиянку.

— До мене теж тільки зараз дійшло, — повідомила вона, неначе прочитавши його думки, — я якось не подумала, що ти не окт. У мене автоматично так вийшло…

Фрой знизав плечима й посміхнувся:

— У мене теж автоматично.

Стріла підвела головогруди і задумливо підперла клішнями верхній край панцира. Її очі синхронно погойдалися на стеблинках.

— Щось цікаве відбувається з нашим сприйняттям, — констатувала вона, — зверни увагу на Осу й Товстуна.

— Звернув. Оса, як завжди, запалює. Намагається створити новий октиянський танець. Товстун робить вигляд, ніби їй це вдається.

— А як ти думаєш, що означають ці бузкові зірочки у Товстуна на черевці?

— Не уявляю. Жести мені трохи зрозумілі, але гра кольору…

— Поклик статі, — повідомила Стріла, — колірна індикація, що дісталася нам від предків і слабо контрольована свідомістю. Для октиянки це майже запрошення зайнятися любов’ю.

— Неймовірно цікаво, —