Олександр Олександрович Розов - Серце Змії через 200 років

Фрой почухав потилицю.

— Хлопці й дівчата, я не зрозумів. Піфаґор жив в Елладі 3000 років тому. Еллада — це на Террі.

— Флеш, ти плутаєш, — м’яко заперечила Стріла, — Піфаґор дійсно жив приблизно тоді, але у (власна назва), а (власна назва) — це на Октияні.

Айра труснула головою, подивилася на Фроя, потім на Стрілу, і в повному нерозумінні всілася на землю поряд з Піфаґоровими штаньми.

— Два однакових Піфаґора, що жили за тисячі років до космічної ери на двох різних планетах, розташованих у 190 світлових роках одна від одної. Містика, блін…

— А, по-моєму, це тривіально, — повідомив Товстун, — Для компу Піфаґор — не власна назва, а назва автора теореми про рівність квадрата гіпотенузи сумі квадратів катетів. Такий автор був і на Террі, і на Октияні. Тому транслятор перекладає ім’я вашого ученого, як ім’я нашого, і навпаки.

Виникла пауза. Усі переварювали цю свіжу думку. Потім Фрой плеснув у долоні.

— Партнере, ти врятував мій мозок від перегрівання.

— Дрібниці, — Товстун, блимнув лимонно-жовтим зиґзаґом на пузі. — Сьогодні я, завтра — ти.

— Назва приймається? — запитала Айра.

— Ще б пак! — вигукнула Стріла, — Перший в історії базовий табір, у якого назва з леґендою! Це ж круто!

Саму орґанізацію базового табору терряни й окти, як виявилося, уявляли собі по-різному. Терряни просто встановили стандартний шатер, вузол зв’язку і польовий ґенератор. Окти підійшли до справи більше капітально. За допомогою мобільної установки, схожої на перегодованого слона, вони видули з піноскла невеликий архітектурний ансамбль з арочним містком і витонченою оглядовою вежею. Покінчивши з облаштуванням табору, учасники експедиції викотили на свіжоуторований стартовий майданчик октиянський робот-носій, спільними зусиллями завантажили в нього приблизно півтонни спільно зібраних зразків і відстрелили у бік кораблів, що дрейфували на орбіті.

Провівши очима зникаючу в небі яскраву цятку реактивного вихлопу, і почекавши, доки стихне відлуння оглушливого гуркоту, що багаторазово відбивалося від схилів гір, Товстун глибокодумно зауважив:

— Службова частина проґрами на сьогодні завершена. Я думаю, ми могли б перейти до…

Останні його слова потонули в оплесках інших трьох учасників. Ідея «перейти до…» якихось особливих пояснень не потребувала.

… Через три години капітан Гольм викликав базовий табір на зв’язок.

Відгукнулася Айра, що було на краще. На Фроя Гольм накричав би по-справжньому, а на неї… Тим більше, вона усім своїм виглядом показувала готовність до прочуханки…

— Оса, у мене всього три питання: навіщо ви знущалися з тварин, хто поставив тут копію доісторичного замку і кому належала ідея нудистської п’янки біля багаття?

— Бос, якщо ви маєте на увазі жабу й трилобітп, то ми з ними цілком пристойно поводилися.

— Так? А я не зауважив, щоб вони виглядали щасливими, коли ви смикали їх за лапки і тикали в боки. Це ж не кішки, а дикі тварини. Навіщо знадобилося чіпати їх руками… І клішнями?

— Ми слідували порадам доктора Єфремова, — відповіла Айра, — обговорювали шляхи еволюції людей і октів. Місцеві жаби близькі до наших предків, а трилобіт — до октиянських.

— Ясно, — перебив Гольм, — а оскільки живі наочні посібники з наступних щаблів еволюції тут відсутні, ви перейшли від трилобіту відразу до троглодитів?

— Ні, ми обговорили усі щаблі, адже на людському і на октиянському тілі можна простежити. До речі, де Шарк?

— Спить, а що?

— Для неї є хороша новина: вона майже вгадала з октиянською еволюцією. Ну, за вирахуванням дрібних деталей ніби…

— Так, — знову перебив капітан, — я зрозумів сенс дивних хореоґрафічних вправ, які ви виконували після обіду. Перехід від яйцеродних до сумчастих і далі до плацентарних ссавців ти показала дуже наочно.

— Я старалася, — скромно відповіла Айра.

— Хоча, — додав Гольм, — Флеш у ролі раннього гомініда був переконливіший. Здається, йому не довелося особливо напружуватися, щоб це зіграти… А що потім?

— Потім ми перейшли до доісторичної культури.

— …З цією метою ви вчинили позаплановий рейс на шатлі за дровами, а потім вилучили з бортової аптечки етиловий спирт?

— З дровами так, було, — визнала дівчина, — але спирт притягнули окти.

— Ах, он воно що…, — збентежено пробурмотів Гольм.

— Так, Бос. За їхнім стародавнім звичаєм, в урочистих випадках… Загалом, приблизно як у нас. На жаль, вишуканіші напої виявилися непридатні один для одного, а от етанол з водою в об’ємній пропорції 2:3…

— А замок звідки? — запитав капітан.

— Це випадково вийшло. Флеш ляпнув, що базовий табір октів схожий на стародавній замок. Ті дуже зацікавилися, ми швидко намалювали щось у стилі 10 століття до к. е… Чесне слово, Бос, у нас і в думках не було, що окти сприймуть це, як керівництво до дії, а вони в одну мить підігнали свою машину з хоботом і…

Дівчина зображувала руками, як цілком був видутий замок.

Капітан важко зітхнув.

— Гаразд, Оса, картина ваших із Флешем подвигів у загальних рисах зрозуміла. Ваше щастя, що я втомився і хочу спати. Фактично я вже здав вахту Змієві. Сподіваюся, ви не ставитимете його в незручне становище своїми поганими витівками.

— Звісно, Бос! Нічого такого, що виходило б за рамки реґламенту проґрами культурного обміну.

— Якось це двозначно звучить, — пробурмотів він.

— Так у хартії, — безневинно пояснила Айра.

… Через 5 хвилин після того, як Нґен змінив капітана на вахті, Фрой попросив згоди на обстеження водойми без використання спец’засобів захисту. Нґен трохи побурчав для порядку, але дозвіл дав. Схожим чином Товстун поговорив з октиянським вахтовим. Незабаром усі четверо вже плескалися в затоні. Через півгодини Фрою та Стрілі це надокучило, тим більше, вода була не надто вище 15 градусів Цельсія. Вони удвох відправилися готувати проґраму на вечір, позаяк витягнути з води