Джаред Мейсон Даймонд - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

class="p1">Чинник 7. Країни, подібно до індивідів, здійснюють чесну самооцінку — або не здійснюють її. Щоправда, для чесної самооцінки країна потребує певного ступеня загальнонаціонального консенсусу, тоді як індивід здійснює (або не здійснює) самооцінку самотужки.

Чинник 8. Країни мають історичний досвід, а індивіди — особисті спогади про попередні загальнонаціональні чи особистісні кризи.

Ще у двох випадках відповідність між чинниками є більш загальною і менш конкретною.

Чинник 9. Країни різняться своїми способами подолання фіаско та своїм бажанням вивчати інші способи вирішення проблем у разі, коли перші спроби завершилися невдало. Згадаймо, наприклад, про надзвичайно відмінні реакції на поразку Німеччини після Першої світової війни та цієї ж країни після Другої світової; Японії — після Другої світової, Сполучених Штатів — після В'єтнамської війни. Індивіди також різняться своєю здатністю зносити поразку або початкову невдачу, і цю індивідуальну характеристику часто називають терплячістю.

Чинник 12. Країни можуть мати різноманітні обмеження своєї свободи вибору, обумовлені, зокрема, географією, національним багатством, а також військовою та політичною потужністю. Індивіди також стикаються з різноманітними обмеженнями своєї свободи вибору, але з абсолютно інших причин, таких як необхідність догляду дітей, специфіка роботи, особистий дохід тощо.

І насамкінець, для решти трьох чинників індивідуальний чинник слугує лише метафорою, яка позначає те, що стосується країни.

Чинник 6. Психологи визначили й детально описали таку характеристику індивідів, як сила Его. Ця характеристика стосується лише індивідів, бо про силу Его країни говорити не можна. Однак країнам все ж притаманна така характеристика, як національна ідентичність, для обговорення якої ми матимемо ще не одну нагоду і яка для країн має приблизно таке саме значення, як сила Его для індивідів. Національна ідентичність означає особливості мови, культури та історії, які роблять країну унікальною серед інших у світі й зумовлюють національну гордість громадян; ці особливості громадяни країни вважають спільними для себе.

Чинник 10. Іще однією характеристикою індивідів, яку визначали й докладно описали психологи, є індивідуальна гнучкість та її протилежність — індивідуальна жорсткість, або ж ригідність. Ця характеристика є всеохопною рисою характеру індивіда, її прояви не залежать від якоїсь конкретної ситуації. Наприклад, якщо людина суворо дотримується принципу «ніколи не позичати гроші друзям», але в інших аспектах своєї поведінки проявляє гнучкість, то її не можна затаврувати як «ригідну особистість». Негнучка особистість проявляє себе в тому, що має суворі правила поведінки для більшості життєвих ситуацій. Наприклад, якщо говорити про начебто «негнучкі» Японію та Німеччину, хочеться нагадати той факт, що в певні періоди своєї історії ці обидві країни проявляли надзвичайну гнучкість у багатьох важливих справах — як ми пересвідчимося відповідно в розділах З та 6. На відміну від індивідуальної гнучкості, гнучкість національна може проявлятися залежно від конкретної ситуації. До цього питання ми повернемося в епілозі.

Чинник 11. І останнє. Індивіди мають індивідуальні засадничі цінності, такі як чесність, амбітність, релігія та родинні зв'язки. Нації також мають те, що можна визначити терміном «засадничі цінності», й деякі з них перетинаються з індивідуальними засадничими цінностями (наприклад, чесність та релігія). Національні засадничі цінності пов'язані з національною ідентичністю, але не аналогічні їм. Наприклад, і Шекспір, і Теннісон є особистостями, що символізують британську національну ідентичність, але Теннісон не став причиною того, що Британія відмовилася від переговорів з Гітлером навіть у найтяжчі дні травня 1940 року. Ця відмова спиралася на засадничу цінність: «Ми ніколи не здамось».

Як я вже згадував у пролозі, національні кризи виносять на поверхню такі додаткові питання, які ніколи не виникають або виникають у вигляді віддалених аналогій під час криз індивідуальних. До них належать:

• ключова загальнонаціональна роль політичних та економічних інституцій;

• питання ролі національного лідера або лідерів у подоланні кризи;

• загальні питання, які стосуються колективного ухвалення рішень;

• питання щодо того, як здійснюються вибіркові зміни в результаті загальнонаціональної кризи — мирним шляхом чи насильницьким переворотом;

• питання способу, в який здійснюються різні типи загальнонаціональних змін: одночасно у вигляді цілісної програми чи окремо й не одночасно;

• питання причини виникнення загальнонаціональної кризи: в результаті внутрішніх подій чи внаслідок зовнішнього удару, завданого іншою країною;

• проблема досягнення примирення (особливо після такої кризи, як війна та масові вбивства) між сторонами конфлікту: примирення між групами всередині країни чи примирення між країною та її сусідами.

Розпочинаючи розгляд цих питань, у наступному розділі я наведу перший із двох прикладів загальнонаціональної кризи, спричиненої нападом або загрозою нападу з боку іншої країни. Ми побачимо, що Фінляндія, красива мова якої зіграла таку значну роль у моїй особистісній кризі 1959 року, є вдалою ілюстрацією значної кількості чинників, пов'язаних із результатами національної кризи.

Частина 2

Країни: кризи, що відбулися

Розділ 2

Війна Фінляндії з Радянським Союзом

Поїздка до Фінляндії — Мова — Фінляндія до 1939 року — Зимова війна — Кінець Зимової війни — Продовження війни — Після 1945 року — Йдучи по лезу бритви — Фінляндизація — Структура кризи

Фінляндія — скандинавська країна з населенням лише 6 мільйонів осіб, яка межує зі Швецією на заході та Росією на сході. Впродовж століття перед Першою світовою війною це була автономна частина Російської імперії. Вона була бідною і мало цікавила європейських сусідів, а за межами Європи на неї практично не зважали. На початку Другої світової війни Фінляндія стала незалежною, але однаково лишалася незаможною; осердя її економіки утворювало сільське та лісове господарство. Нині ж ця країна відома в усьому світі своїми технологіями та промисловістю, вона вважається однією з найбагатших держав, чий середній дохід на душу населення сумірний з аналогічним показником Німеччини та Швеції. Безпека Фінляндії ґрунтується на кричущому парадоксі: вона є ліберальною соціал-демократичною країною, яка багато десятиліть підтримувала чудові й довірчі стосунки з колишнім комуністичним Радянським Союзом, а в подальшому — з нинішньою автократичною Росією. Така комбінація рис становить яскравий приклад вибіркових змін.

Якщо ви приїжджаєте до Фінляндії вперше і хочете зрозуміти фінський народ та його історію, вам варто розпочати своє знайомство з країною з відвідин Гієтаніємі — найбільшого цвинтаря у столиці Фінляндії Гельсінкі. На відміну від Сполучених Штатів, де загиблих військових ховають на Арлінгтонському національному цвинтарі поблизу Вашингтона та інших окремих ветеранських кладовищах у всіх куточках країни, Фінляндія не має окремих цвинтарів для військових. Натомість загиблих фінських військових привозять додому й хоронять на цивільних кладовищах їхнього міста або парафії. Значна частина цвинтаря Гієтаніємі виділена загиблим солдатам із