Гомер - Іліада. Одіссея

class="p1">800] їх наче листя в лісах, мов піску на морськім узбережжі,

801] Йдуть по рівнині вони воювать проти нашого міста.

802] Ректоре, ти особливо послухай, що діяти маєш.

803] Спільників є в нас багато в Пріамовім місті великім,

804] Мови ж у різноплеменних загонів, тут зібраних, різні.

805] Хай же очолює кожен людей, над якими владар він,

806] Співгромадян хай у лави шикує й до бою виводить».

807] Так вона мовила, й Гектор пізнав, що то голос богині.

808] Збори він враз розпустив, і всі кинулись миттю до зброї.

809] Брами порозчиняли, з них ринули воїв загони

810] Піші й комонні. Гомін усюди лунав безугавний.

811] Є на розлогій рівнині, якраз перед Троєю-містом,

812] Пагорб високий, що легко його обійти звідусюди.

813] Люди усі Батіеєю пагорб отой називають,

814] А невмирущі боги - надгроб'ям Міріни стрімкої.

815] Там шикувались у лави трояни й союзники їхні.

816] Вождь у троян - великий був Гектор шоломосяйний,

817] Син Пріама. Найкращі з усіх, найчисленніші в нього

818] Збройні загони були, до бою на списах готові.

819] Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,

820] Що від Анхіза колись породила його Афродіта,

821] Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з'єднавшись.

822] Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,

823] Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових,

824] Тих, що у Зелії їхнє житло, під обніжжями Іди,

825] Люд заможний, що чорну пили Есепову воду,

826] Плем'я троянське очолював син Лікаона блискучий,

827] Пандар, що сам Аполлон дарував йому лук скорострільний.

828] В тих, хто оселею мав Адрестею, й країну Апеську,

829] І Пітією, й Тереї-гори верховини високі,

830] В них на чолі був Адрест і Амфій в броні полотняній,

831] Двоє синів Меропа з Перкоти, що знався відмінно

832] На віщуванні, отже, синам на війну мужозгубну

833] Заборонив він іти. Вони ж не послухали слова

834] Віщого, - видно, вели вже їх Кери до чорної смерті.

835] Хто біля Практія жив, селився навколо Перкоти,

836] В Абіді, в Сесті житло мав або в богосвітлій Арісбі,

837] В тих Пртакід був начальником. Асій, мужів повелитель,

838] Асій, Гіртаків син, що великі, вогнистої масті

839] Коні з Арісби примчали його, з берегів Селеента.

840] Йшов Гіппотой на чолі пеласгів, племен списоборних,

841] Тих, що оселею мають широкоскибу Ларісу,

842] Разом їх вів з Гіппотоєм Пілей, Ареєва парость,

843] Лета обоє сини, Тевтаміда, пеласгів державця.

844] Йшли Акамант і хоробрий Пірой на чолі у фракіян,

845] Що Геллеспонт швидкоплинний у них береги омиває.

846] Був вождем у кіконів, списами озброєних, Евфем,

847] Син Кеада Трезена, годованця Зевса самогр.

848] Вів за собою Пірехм криволуких пеонян загони

849] Здалеку, із Амідона, де Аксій широкий струмує,

850] Аксій, що поїть найкращою в світі водою.

851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,

852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,

853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,

854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,

855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.

856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,

857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.

858] Місян - Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,

859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи -

860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака

861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.

862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс

863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.

864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, -

865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, -

866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.

867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,

868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,

869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір'ях Мікали.

870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,

871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.

872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,

873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої -

874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака

875] В хвилях ріки - й забрав усе злото Ахілл войовничий.

876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний

877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.

ПІСНЯ ТРЕТЯ

КЛЯТВИ. ОГЛЯД ВІЙСЬКА З МУРІВ. ДВОБІЙ АЛЕКСАНДРА І МЕНЕЛАЯ

1] От як скінчили вожді загони свої шикувати,

2] Ринули з криком і гуком трояни вперед, наче птиці, -

3] З криком таким журавлині ключі у високому небі

4] В вирій тікають від злої зими і дощів безнастанних,

5] До Океану-ріки із криком таким відлітають,

6] Смерть і загибель мужам несучи, низькорослим пігмеям, -

7] Напад на них вони лютий вчиняють у млі світанковій.

8] Мовчки, незламною дишучи силою, вийшли ахеї,

9] Кожен готовий в душі один одному поміч подати.

10] Як над гірськими вершинами Нот розливає тумани,

11] Для пастухів - немилі, для злодія ж - кращі від ночі, -

12] Видно не далі в тій млі, ніж падає кинутий камінь, -

13] Так під ногами у воїв, що йшли, підіймалися хмари

14] Куряви, швидко-бо всі по рівнині вони виступали.

15] А як, одні проти одних прямуючи, близько зійшлися,

16] Вийшов з троянського війська вперед Александр боговидий,

17] Вбраний у барсову шкуру і з луком кривим за плечима,

18] Й гострим мечем. У руках тримав два списи мідногострі

19] І, потрясаючи ними, усіх викликав він аргеїв

20] Найхоробріших - поміряти сили в страшному двобої.

21] Щойно побачив його Менелай, Ареєві любий,

22] Як перед військом великими кроками той виступає,

23] Радість відчув, мов лев зголоднілий, що здобич натрапив,

24] Дику на скелях козу чи рогатого оленя раптом

25] Вгледівши. Жадібно здобич зубами він рве, хоч навколо

26] Вже його пси прудконогі та юні ловці оточили.

27] Радість так само відчув Менелай, з боговидим Парісом

28] Близько зустрівшись: за кривду жадав він йому відплатити.

29] В повнім озброєнні він з колісниці на землю зіскочив.

30] Щойно побачив ізблизька його Александр боговидий

31] Перед рядами, серце у