Г. Л. Фальберг - Злочинця викривають зорі

та видно було, що це чоловік невеличкий на зріст. Зате голова у нього була надмірно велика, вугласта. На майже зовсім лисому черепі стирчали поодинокі білі волосинки. З-під білих кущуватих брів очі дивилися на співрозмовників неприємним поглядом. Звертаючись до Стіва Дюпона, технічного директора і головного акціонера Американської Нафтової Компанії, він сказав діловим тоном:

— Не можна гаяти часу, тут кожна секунда важить. Чим скоріше ми заволодіємо винаходом, тим краще для нас. У цьому, я вважаю, ми одностайні, панове!

11

— Ось такі результати моїх пошуків, — закінчив свої пояснення Петер Тербовен.

Доктор Тербовен, Роньяр і доктор Бергер зібралися в затишній холостяцькій квартирі Гофстраата. Вони сиділи навколо маленького круглого столика і всі, за винятком доктора Бергера, що взагалі не курив, з насолодою посмоктували дорогі хазяйські сигари, а фізик у цей час розповідав про події останніх днів, які перешкодили йому взяти участь у попередній зустрічі друзів.

— Отже, інакше кажучи, невдача! — безцеремонно зробив свій висновок Роньяр.

— Назва підходяща. Однак я не втрачаю надії. Навпаки, більш ніж будь-коли я переконаний в тому, що мій батько став жертвою не нещасного випадку, а злочину.

— Я був переконаний у цьому з того моменту, коли одержав звістку про його таємниче зникнення, — промовив Гофстраат на загальне здивування всіх присутніх. — Але поки немає доказів злочину, тобто поки все побудовано більш-менш тільки на підозріннях, не варто твердити щось певне.

— Але робити дальші розшуки можна і необхідно! Тут треба повідомити поліцію, щоб вона пішла по старих слідах, — енергійно втрутився Бергер.

— Все так і зроблено, але поки що, на жаль, без жодних помітних наслідків. А втім, Альтман один з найбільш здібних наших криміналістів.

Засмучений доктор Тербовен якийсь час дивився на своїх друзів, потім сказав пригніченим тоном:

— Хіба ж не трагічно, що саме тепер, коли мій енцефалограф уже готовий, втрачено щойно знайдений слід?

— Як? Ваш прилад готовий, і ви нам про нього нічого не розповіли? — здивовано спитав лікар. — Як можна його застосувати в медицині? Розкажіть же нам хоч трохи про це!

— Бергер має рацію, — підтримав лікаря Гофстраат. — Давайте-но сюди нарешті вашу таємницю, щось дуже довго ви нас частували тільки обіцянками!

— А що спільного має новий апарат із тим слідом, на який ви були напали? — зацікавився Роньяр.

Засипаний запитаннями винахідник випростався у своєму кріслі, змушений кінець кінцем піти на поступки.

— Ну, добре! Оскільки я найближчими днями виступаю з цією роботою перед громадськістю, а крім того, хочу запропонувати прилад промисловості — бо ж надходить час, коли він даватиме прибуток, — то сьогодні зможу розповісти про нього трохи більше.

Звертаючись до редактора, він сказав, хитрувато посміхаючись:

— Таким чином, ви звільняєтесь від обіцянки мовчати. Адже вам це було дуже не до вподоби, правда?

— Що я чую? Ви знали таємницю і нам нічого не сказали? Оце так! — вигукнув адвокат з удаваним обуренням.

Редактор негайно ж підбий напад:

— Так, мій любий пане Гофстраат, вам це дивно! Журналіст може теж дещо знати і все ж мовчати!

На якусь мить адвоката збентежила ця двозначна відповідь. Проте він швидко оволодів собою і відказав:

— Може й так! Але це ненадовго, бо інакше ви напевно б луснули з нетерплячки!

Всі зареготали.

Петер Тербовен прийшов Роньярові на допомогу:

— Він, безперечно, не луснув би, бо знає лише те, що за допомогою апарата можна читати думки. А цей факт мав допомогти мені з'ясувати таємницю зникнення батька.

Всі дивилися на нього з зацікавленням. Адже це вперше за довгий час Тербовен тримайся не так замкнено, дещо одвертіше. Відтоді, як зник його батько, він завжди поводився стримано і сторожко. Про свої роботи ніколи не говорив. І тільки останні події, здавалося, викликали в ньому зміни. Він почав доповідати:

— Ви знаєте, що я, як і батько, вивчав фізику. Спочатку працював разом з ним над його проблемами, але потім якось натрапив на коротеньку наукову публікацію одного шведського дослідника. В тій роботі повідомлялося про найновіші відкриття в галузі вивчення струмів людського мозку. Власне кажучи, вчений знав про це дуже мало, але справа мене так зацікавила, що я кінець кінцем повністю присвятив себе цій галузі науки. Я почав збирати все, що було опубліковано про весь цей комплекс проблем. Виявився багатющий матеріал. Тут були, наприклад, дуже важливі роботи одного професора з Мінська; я їх простудіював. Це наштовхнуло мене на деякі дослідницькі дані, що були опубліковані в Японії. Вивчаючи всі ці роботи, я зав'язав обширне, але й морочливе листування з численними інститутами та дослідниками, розпочавши водночас і власні досліди. Листування і інші зв'язує мене дружніми відносинами з науковцями всього світу. Я, власне, нічого нового не відкрив. Енцефалографи існують уже давно, вони являють собою важливий допоміжний засіб у неврології, при діагностуванні захворювань мозку. Але думок вони не читають.

Петер Тербовен зробив паузу і замислено сперся на спинку крісла, машинально відкинувши руками волосся назад, ніби хотів відігнати якийсь неприємний спогад.

— У той час як роботи мого батька невдовзі дали конкретні результати, що досі вважалися неможливими, у мене нічого не виходило. Наче хто заворожив, я не міг рушити з місця. Нарешті якось вночі мені вдався один експеримент. Він був побудований на зовсім інших принципах, ніж ті, що я поклав в основу всіх попередніх моїх дослідів. Власне кажучи, я й не сподівався досягти таким чином значних результатів. Але тут виявилося, що мозкові хвилі мають зовсім іншу природу, ніж це досі вважали. Мої попередні досліди, власне, тому нічого й не давали, що були побудовані на невірних припущеннях. Пізніше протягом відносно короткого часу мені пощастило виміряти мозкові струми, за допомогою осцилографа зробити їх видимими і записати на магнітофонну стрічку. Це було з рік тому. Робота апарата, коротко кажучи, побудована так: те, що людина думає, приймає певна установка, яка може бути непомітно вмонтована в крісло, і передає на стрічку магнітофона. Все це проходить непомітно для даної особи.

— Щиро дякую за цю вказівку, — вигукнув раптом Роньяр. — Я мало не став жертвою такого крісла, — додав він, пояснюючи свою думку.

Гофстраат категорично заявив:

— Не скоро ми знову до вас завітаємо, Тербовен. Моторошно робиться, коли подумаєш, що…

Не встиг адвокат закінчити речення, як його перебив збуджений доктор Бергер:

— Тепер відкриваються нечувані можливості для нас, медиків, допомагати нашим пацієнтам! Ми підслуховуємо невисловлене і таким чином зможемо обходити гальмувальні процеси хворих!

Навіть адвокат, завжди зразково спокійний, розхвилювався:

— Несподівані перспективи для юстиції! Треба створювати нові закони, які б ураховували всі ці можливості. Для