Остап Соколюк - Самсара УкраЇни, Остап Соколюк

ЕПІЗОД 10

Від Буревія

Це був звичайний вечір, після апокаліпсису. Я стояв із жінкою, котру лише недавно зустрів, десь серед темних, нічних гір. Десь серед великої невизначеності, нещодавно після ядерної війни і кінця світу. Перед нами був красивий, гарно освітлений готель, а мене всього трусило, мов від лихоманки.

Я ж вас попереджав: ось до чого призводять розмови із жінками. Вчіться на чужих помилках. Чорт! Я стиснув кулак. Знав, що так буде… І все ж таки той бармен більше схожий на диявола, ніж на бога.

Самса важко дихала, дивлячись вперед. Із її маленького рота виривалась пара — надворі було холодно. Але опанувала вона себе швидше…

— Гей? Ти тут? — озвалась Самса до мене.

— Тут.

— У тебе очі… ніби скляні. Все нормально?

— Не дуже. Але я в порядку.

— Йдемо всередину? — кивнула вона на готель.

— Ходімо, — погодився я, і ми рушили вперед.

— Ти замерз? — запитала жінка.

Вона помітила, як я тремчу. 

— Так, — невпевнено відповів я.

Щось змінилось. У Тур’ї тобі не буває холодно, але й не буває, щоб ти дрижав від переживання. У Тур’ї не буває все настільки гострим і яскравим. Ми перемістились? Поки їхали у автомобілі?

І, якщо так, то де ми тепер?

Ми почали підніматись невеличкими дерев’яними східцями до входу у будинок. Нас ніхто не зустрічав і нікого не було чути.

— Як тебе називати скорочено? — запитала жінка на ходу.

— Буревій надто довго? А нащо тобі мене називати на ім’я?

— Не знаю. Я звикла так…

— Називай мене Бур, — знизав я плечами і взявся за дверну ручку.

«Будь обережним. У нас є вороги».

Двері відчинились. Всередині було світло, але порожньо. Ми увійшли і зачинили за собою. Пройшли довгим коридором і звернули у невелике фойє. І нарешті побачили когось живого — старого чоловіка, що сидів за дерев’яною стійкою. На стіні клацав величезний годинник, махав круглим маятником.

Старий читав книгу. Якусь мить панувала тиша.

— Кхм… добрий вечір, — промовив я, і мій голос немов потанув у чомусь м’якому.

Чоловік підвів погляд.

 

— О! Доброго вечора, — він повільно відклав книгу і піднявся. — Радий вітати вас у нашому готелі. Я… не думав, що хтось так пізно може навістити нас.

Його пальці неуважно пробіглись по столику перед ним, зачепили журнал, олівець.

— Ми також не думали, що… будемо так пізно, — сказала Самса.

Я зиркнув на годинник — була майже північ. Час — ще одна ознака не властива Тур’ї.

Старий поглянув на мене, потім на Самсу і, схоже присутність жінки заспокоїла його. На голові у нього була коротка стрижка, волосся майже цілком сиве, а чоло вкривала густа мережа зморшок. На вигляд йому було не менше 70 років.

— Що ж, я так розумію, вам потрібна кімната? — запитав чоловік.

— Схоже, що так, — кивнула Самса, винувато усміхнувшись.

Чоловік відповів їй своїм варіантом усмішки, ледь помітної у кутику губ. Він повернувся до стіни позаду. Якийсь час перебирав пальцями гвіздки із ключами. Я помітив, що всі були на місці окрім одного номеру. Врешті, чоловік обрав одну із кімнат, взяв ключ і поставив його на стіл. Опісля, взяв журнал, олівець і схилився над ним.

— На кого записати? — запитав він.

Ми із Самсою обмінялись короткими поглядами.

— Буревій. Запишіть Буревій. А… яка оплата має бути? — промовив я.

Старий відповів не одразу: спочатку він зробив запис, потім узяв ключ і вийшов із-за столу до нас. Я відчув його запах — не парфумів. Це був неначе запах затишного і чисто прибраного дому.

Дім. У кожного у житті є дві речі — його дім і його дорога. На дорозі на нас чатує вітер-злодій. А вдома на нас чекає…

— За дім завжди платять турботою про нього, — загадково промовив чоловік. — Більше нічого й не треба. Сюди, будь ласка.

І ми рушили по брунатному килиму. Всі наші кроки були поглинуті його м’якістю. Скоро ми потрапили на сходи, що вели на другий поверх.

— Що там у світі відбувається? — запитав чоловік, неквапливо піднімаючись.

— Почалась війна, — бовкнула Самса, перш ніж я встиг її спинити.

Я строго зиркнув на неї — жінка знизала плечима.

— У житті довжиною пів подиху не плануй нічого крім любові і війни, — замислено промовив старий чоловік.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍