Маїра Цибуліна - Сестри назавжди, Маїра Цибуліна

- А де той журнал? Ти його з собою взяла?

- Ні, я його в тумбочку поклала.

- В яку?

- В ту, що в залі стоїть. Знаєш, скільки Майклу Джексону років?

- Десь двадцять з чимось?

- Тридцять сім, буде тридцять вісім двадцять дев'ятого серпня.

- Такий старий! А ти звідки знаєш, там по польському пише?

- А ти звідки знаєш, що по - польському?

- Я дивилася.

- А хто тебе просив у моїй тумбочці ритися?

- Хай буде собі. Давай кажи!

- На першій сторінці, у дужках там пише: «Двадцять дев'ять, нуль вісім, тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім». Рік народження, правда?

- Напевне, то рік його народження. - Так вони помирилися.

- А ти пам'ятаєш через, що ми посварилися? - питає Світлана, стоячи уже на вокзалі.

 - Ні, не пам'ятаю.

- Точно не пам'ятаєш?

- Точно. Як нам так вдалося? - дивується Марійка. - Ти вже купила білети? - питає Ольгу, котра підійшла.

- Купила.

- Ану покажи! - беручи квитки у мами.

- Будь там слухняна, помагай бабі і дідові...

- Добре, добре.

- Передавай привіт Вірці, Оксані, Галі та іншим нашим, - просить Свєта.

- Добре, передам.

- Футболку новеньку, як приїдете, одразу зніми, гарненько поскладай. І не носи її так часто, тільки, як кудись будеш йти, в село чи в місто. Вона біленька, можеш її замастити.

- А я що не знаю? Наче я маленька!