anwsxxz - Казкові злочини , anwsxxz

Частина 14. Головна роль.

Сцена вже вибудована, чекає свого часу. Штори готові до падіння.

Еллі отямлюється у тьмяно освітленій залі – колись тут був дитячий театр, зараз – сцена для кульмінації казки. На ній одягнена сукня – старовинна, блискуча, як у мультфільмах про принцес. Руки зв’язані атласною стрічкою.

На підлозі крейдою виведено напис:

"Остання героїня. Останній вибір."

Фінальна вистава:

 

На сцені розставлені декорації: вежа, ліс, трон. Механічні ляльки грають ролі лицарів, чудовиськ, королів. Усе беззвучно.
У центрі сцени — Еллі.

Із тіні з’являється Ада Штраус — вбрана в темний плащ, у руках сценарій, вкритий нотатками й малюнками.

— Принцеса має бути врятована, — каже вона. — Але хто її врятує, коли всі лицарі мертві?
— І хто сказав, що я потребую порятунку? — відповідає Еллі, звільняючись із пут, які виявляються лише символічними.

Прибуття детектива:

У той момент, коли Ада підносить театральну ляльку у вигляді сокири до “куліси долі”, в залу входить Едвард.

— Ти забула одну річ, Адо. Казки — це не лише фатум.
Іноді герой — це не той, хто рятує. А той, хто обирає не грати за сценарієм.

 

Протистояння логік:

Ада обурено реагує.

— Я створила правила. Я — казкарка.
— Але це не твоя сцена, — каже Едвард. — Це моє дитинство. Мої спогади. І я повертаю собі право переписати фінал.

Він простягає їй її ж сценарій, в якому він дописав свій варіант кінця:

“Коли казкарка втрачає слухачів, вона зникає в тиші.”

Цей жест ламає її "структуру". Механізми театру починають давати збій. Ляльки падають. Декорації горять синім вогнем. Сцена руйнується.

Розв’язка:

Ада в паніці кидається втекти, але Еллі перекриває шлях.
Едвард каже:

— Кінець не обов’язково має бути трагедією. Але він має бути твоїм.

Він натискає кнопку на пульті — сигнал поліції, яка вже чатувала зовні. Аду арештовано. Вона більше не промовляє жодного слова.

Фінальна нота:

Коли Еллі виходить із зали, вона запитує:

— То ким ти був у цій казці, Едварде? Лицарем? Принцем?

Едвард усміхається ледь помітно:

— Ні. Я просто... хлопчик, що вирішив не вірити в монстрів.

 

Кінець частини 14. Продвження - у частині 15: "Після казки".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍