Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Розділ 13— Шлюб без згоди

У великій вітальні родинного маєтку Хамдан було неспокійно. Слуги носили каталоги, тканини, зразки запрошень. На столі лежали схеми розсадження гостей, списки імен, дизайн сцени. Таміра, як завжди, була в центрі — зосереджена, впевнена, з нотатником у руках.

— Я хочу біло-золоті тони. Це надасть урочистості. І музикантів з Анкари — тільки найкращі, — мовила вона, не піднімаючи очей.

— Не забудь про делегацію з Дубаю, — додав Ельфан, переглядаючи список гостей. — Весілля Керема має говорити всім: родина Хамдан — не просто багатство, а й вплив.

— Все буде гідно. Про це весілля говоритимуть по всій країні, — з усмішкою додала мати.

У дверях з’явився Керем. Його обличчя було напруженим, очі палахкотіли гнівом. Він мовчки дивився на метушню, яка йшла навколо.

— Що це? — спитав він холодно.

— Підготовка до твого весілля, — спокійно відповіла Таміра. — Все має бути ідеально. Через місяць ти станеш чоловіком Ясмін.

— Я вже казав вам: я не хочу цього шлюбу! — голос Керема зірвався. — Ви готуєте свято, а мені хочеться кричати від безсилля! Ви чуєте мене взагалі?

— Досить цього юнацького безумства! — гримнув Ельфан, різко підвівшись. — Ти син роду Хамдан .Ти маєш обов’язок! Шлюб із донькою торговця з Ізміру — це не лише союз, це стратегія, це повага до домовленостей, укладених ще до твого народження!

— А моє життя? Моє серце? — Керем зробив крок уперед. — Я кохаю іншу! Я не можу одружитися з дівчиною, яку не люблю!

— Досить, — тихо, але з твердістю мовила Таміра. — Дівчина, яку ти кохаєш, не з твого кола. Їй ніколи не бути частиною нашої родини. А твоя "любов" — це просто юнацька мрія, яка з часом мине.

— Ви хочете зламати моє життя заради своїх амбіцій?! — Керем кричав, як поранений звір. — Я не лялька, яку можна одягти в костюм і виставити на сцені!

— Ти маєш думати про свою відповідальність, а не про дурниці, — холодно мовив Ельфан. — Весілля відбудеться. І крапка.

Керем важко дихав, кулаки стиснуті до білих кісточок. Він ще хотів щось сказати, але замість слів вирвався хрип. Він розвернувся і пішов, грюкнувши дверима.

У кімнаті залишилась тиша, наповнена лише шелестом сторінок весільного каталогу, що розгорнулися на столі. Свято тривало — але тільки для тих, хто не чув, як кричить душа.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍