Liliуа - Життя як історія у кожного своє., Liliуа

Холодний ранок, учні поступово збираються у клас. Зазвичай першою приходила Діана, але сьогодні її місце пустувало.

Мікі: (звертається до решти) А де Діана? Вона ж завжди перша приходить.

Ейпріл: Напевно, затримується. Після вчорашнього їй, мабуть, важко.

Карай: Ну, подивимося. Може, зараз підійде.

На початку першого уроку у клас зайшов класний керівник із журналом у руках.

Класний керівник: Доброго ранку, діти. Зараз перевіримо, хто є, а хто ні.

Під час переклички всі звернули увагу, що Діани досі не було.

Класний керівник: Здається, ні. Її брат телефонував вранці й сказав, що сьогодні її не буде.

Ейпріл: Вибачте, а хіба Діана сьогодні не мала прийти?

Класний керівник: Я точно не знаю, але зараз зателефоную братові, щоб дізнатися.

Через кілька хвилин у клас зайшов вчитель зарубіжної літератури, і урок почався. Учні намагалися зосередитися, але думки про Діану не покидали багатьох.

Раф: (тихо до Мікі) Думаю, вчорашнє далося взнаки. Вона виглядала дуже втомленою, мабуть, справді захворіла.

Мікі : Сподіваюся що вона просто захотіла прогуляти шкоку ,а не захворіла.

На одному з уроків Ренет відпросилася вийти до вбиральні. Повертаючись до класу, вона випадково почула розмову у кабінеті адміністрації.

Голос брата Діани (Доні): (здає довідку) Ось медична довідка. Діана хворіє, її не буде весь тиждень.

Класний керівник: Передайте їй, щоб одужувала. Будемо чекати її наступного тижня

Ренет, почувши це, поспішила повернутися у клас.

На перерві всі зібралися у кутку, і Ренет розповіла, що випадково дізналася.Ренет: Я щойно чула, як брат Діани говорив, що вона захворіла. Її цілий тиждень не буде в школі.

Мікі: Тепер усе зрозуміло. Вчора вона була такою слабкою.

Ейпріл: Це не схоже на неї. Вона ніколи не перетворює дрібну застуду у щось серйозне.

Ренет: Але ми все одно повинні їй написати ввечері. Запитаємо, як вона себе почуває.

Доні: Так, але не зараз. Давайте дочекаємося, поки вона вийде в мережу.

Решта кивнули, погоджуючись із цією ідеєю, й почали обговорювати, що саме написати.

                                  Груповий чат

Вечір. Усі зібралися в груповому чаті, щоб дізнатися, як почувається Діана.

Ейпріл: Діано, привіт! Як ти? Ми сьогодні хвилювалися через тебе.

Мікі: Так, де ти була? Ти ж завжди перша в школі.

Діана: (пише повільно) Привіт усім. Вибачте, що не відповіла раніше. Захворіла трохи... Зранку температура була висока, тому мене залишили вдома.

Ренет: О, ми вже це здогадалися. Я сьогодні випадково почула, як твій брат довідку до школи приносив.

Раф: (пише швидко) І правильно зробила, що додому пішла одразу. Я ж казав, що не треба так втомлювати себе.

Діана: Відпочиваю, але, чесно кажучи, нудно без школи. Хочеться вже повернутися.

Карай: Нудно? А як щодо відпочинку? Ще трохи — і знову будеш бігати, як завжди.

Донні: Якщо хочеш, я можу надіслати конспекти з уроків. Щоб ти не відставала.

Діана: Дякую, Донні. Тільки не надто багато. Зараз намагаюся не напружувати голову.

Ейпріл: А хто тобі зараз допомагає вдома? Доні поруч?

Діана: (пише з усмішкою) Так . Він особисто контролюю, щоб я їла, пила чай і не підходила до телефону частіше, ніж раз на годину.

Раф: (с маленькою посмішкою) Контроль жорсткий.

Діана :Та ні.Я так швидше одужаю.

Лео: Якщо треба щось принести, кажи. Ми всі готові допомогти.

Мікі: Точно! Ми ж команда.

Діана: Дякую вам усім. Мені вже краще, думаю, скоро повернуся до школи.

Карай: Але не поспішай. Ми зачекаємо, поки ти одужаєш повністю.

Діана: Дякую вам усім. Мені вже краще, думаю, скоро повернуся до школи.

Ренет: Так! Головне, щоб ти була в нормі.

Діана: (пише із теплом) Ви найкращі. Дякую за підтримку, друзі.

Ейпріл: Ну все, одужуй швидше, але без поспіху. Ми тебе підтримаємо.

Чат наповнився жартами та побажаннями якнайшвидшого одужання. Діана відчула, що, навіть сидячи вдома, вона не одна.