Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

   "Не бійтеся відпускати. Ті, кого ми любимо, завжди залишаються з нами у нашій пам’яті та серці."

Художник розфарбував світанок у теплі кольори,
Щоб смерть не нагнітала.
З неба дивиться на заплакане своє дитя,
Й пробачає сонцем із вогню у сяйві дня.

Прощення просить всіх за все погане,
Без пам'яті на це.
Прощення просить за бистру втечу в теплий рай,
І без обіймів на прощання.

А зараз молода особа в небі,
Продовжує мішати цвіт.
І бачить, що не спить заплакане дитя,
Пташинку присилає проспівати їй.

У ній душа "особи",
Колискову заспіває на світанку.
Щоб заплакане дитя,
Хоч на трохи очі закривало.

"Не має вічності в житті у нашім,
Змирись, моє дитятко.
І не держи мене у світі вашім,
Не маю вже у наший дім тропинки я.

Люби та споминай із радістю, моє дитя,
Тут добре, там де я, хоч вас немає.
Не бійся відпускати нас у теплий край,
Колись зустрінемося й заспіваємо разом."