Lady V - Заборонена книга .Частина 2, Lady V

Повернення до реальності

Місто знову було тихим, але на цей раз — справжньо тихим, без присутності зловісних тіней. Темрява, що огортала їх, повністю зникла, залишивши за собою тільки відчуття невимовної порожнечі. Друзі стояли на головній площі, втомлені та виснажені, але живі. Їхні серця билися в унісон, адже вони розуміли, що зробили щось велике — зупинили темряву та повернули свій світ до рівноваги.

«Я думала, що більше ніколи не побачу цей світ таким, як він є», — сказала Соня, озираючись навколо. Вуличні ліхтарі знову горіли, хоча ніч була спокійною і холодною, як завжди. Жодних примар, жодних дивних голосів, тільки звичайне життя.

«Ми повернулися», — з полегшенням сказав Макс, дивлячись на своїх друзів. «Але що тепер? Ми просто повернемося до нормального життя після всього, що сталося?»

Аня, тримаючи Печатку в руках, повільно опустила її до землі. «Це ще не кінець. Ми перемогли лише одну частину темряви. Але тепер ми знаємо, що ця сила існує, і вона завжди може повернутися. Печатка залишається тут, але нам потрібно знайти спосіб захистити її».

Левко мовчки дивився на туманний горизонт. «А що, як ми не зможемо її захистити? Що, як хтось знову знайде книгу? Що, якщо з’явиться інший ритуал, який відкриє двері для темряви?»

Макс задумливо кивнув. «Це справді ризик. Ми не можемо просто залишити все, як є. Ми вже пройшли через це, і тепер наша відповідальність — не допустити повернення темряви».

Новий вибір

Друзі почали усвідомлювати, що їхнє життя більше не може бути таким, як раніше. Вони втратили наївність, яку мали до зустрічі з забороненою книгою. Тепер на їхніх плечах лежала відповідальність за майбутнє. Але яким буде цей вибір?

Аня першою порушила мовчання. «Ми маємо приховати Печатку в такому місці, де ніхто не зможе її знайти. Навіть ми самі не повинні знати, де вона знаходиться. Її сила надто велика, щоб залишити її у звичайному світі».

«А книга?» — запитала Соня. «Що з нею? Ми не можемо дозволити, щоб хтось знову її відкрив».

Макс погодився. «Ми знищимо її. Це єдиний спосіб, щоб усе закінчилося. Але навіть після цього, ми повинні залишатися напоготові».

Левко кивнув, хоча на його обличчі читався сумнів. «А якщо ми самі згодом забудемо про все це? Що, якщо знову щось піде не так?»

Аня тихо зітхнула. «Це наш тягар. Але якщо ми цього не зробимо, хтось інший обов’язково знайде Печатку. І тоді темрява повернеться. Ми не можемо допустити цього».

Знищення книги

Наступного дня друзі зібралися в тому самому підвалі бібліотеки, де почалася їхня історія. Заборонена книга лежала на старому столі, її сторінки вже не виглядали такими загадковими, як раніше, але вони все ще випромінювали зловісну енергію.

Макс розпалив вогонь у старому каміні. Полум’я було яскравим, і кожен з них відчував, як тягар відповідальності нависає над ними.

Аня тримала книгу в руках, її пальці на мить затремтіли. Вона відчувала дивний зв'язок з цими сторінками, ніби сама темрява намагалася втримати їх у її руках. Але вона знала, що не можна піддаватися.

«Це кінець», — прошепотіла вона і кинула книгу в полум’я.

Вогонь миттєво охопив сторінки, і примарний шепіт, який вони раніше чули, розчинився у тріскотінні дров. Друзі стояли мовчки, дивлячись на вогонь, що знищував книгу, яка принесла їм стільки випробувань.

Сторінки згорали швидко, а разом із ними зникала темрява, що огортала їх протягом усього часу.

«Ми це зробили», — тихо сказала Соня, її голос був сповнений полегшенням.

Новий світанок

Коли книга була знищена, друзі зрозуміли, що для них починається нова глава. Вони більше не ті, хто були на початку цієї подорожі. Їхній досвід змінив їх, і тепер вони знали, що світ набагато глибший і небезпечніший, ніж здавався раніше.

«Тепер ми можемо почати спочатку», — сказав Макс, дивлячись на вогонь, який поступово згасав.

«Можливо, нам навіть вдасться жити нормальним життям», — додала Аня з легким усміхом, але її очі залишалися серйозними.

Левко оглянув кімнату і запитав: «А що далі? Що тепер?»

Макс глибоко вдихнув і відповів: «Тепер ми продовжимо жити, але з відкритими очима. Ми бачили те, що не мали бачити, але тепер знаємо правду. І це дає нам силу».

Друзі вийшли з підвалу бібліотеки під перші промені світанку. Сонце піднімалося над горизонтом, осяюючи їх новий початок. Вони знали, що світ змінився, але тепер вони були готові зустріти будь-які виклики, що чекали їх попереду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍