Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

не зробили

його блідішим. Алекс виріс на Марсі й мав статуру міцнішу, ніж

у поясан, але був тендітніший за Голдена. Попри це, матеріал

комбінезона обтиснув його чималеньке черево — хоч Алекс

і служив раніше на марсіянському флоті, тепер він точно не

підтримував фізичну форму за військовими стандартами.

— Салют, офіцере! — протягнув Камаль.

Показні нотки «дикого Заходу» у вимові вихідців з Долини

Маринера дратували Голдена. На Землі уже сотні років не було

ковбоїв; на Марсі ж траву можна було знайти тільки під

куполом, а мустанга — хіба в зоопарку. Долину Маринера

заселяли колоністи з Індії та Китаю, і лише дрібка людей там

була з Техасу. Очевидно, акцент виявився заразним. Тепер так

говорили усі марсіяни.

— Як наша конячка?

— Поки все добре. Нам потрібен план польоту. Аде синхронізує

нас через... — Голден звірився з моніторами, — ...сорок хвилин, тож до праці. Я хочу вилетіти, зробити справу і повернути

«Кент» на курс до Церери раніше, ніж ця бляшанка заіржавіє.

— Слухаю! — кивнув Алекс, залазячи у крісло пілота.

У навушниках Голдена клацнуло, і голос Наомі повідомив:

— Еймос і Шед на борту. Нижня палуба готова.

— Прийнято, дякую. Чекаємо на розрахунки від Алекса

і будемо готові до вильоту.

Екіпаж був мінімальним: Голден як командувач, Алекс — аби

довезти їх туди і назад, Шед — на випадок, якщо вцілілим

знадобиться допомога, Наомі з Еймосом — зібрати все цінне, якщо вцілілих не виявиться.

Минуло небагато часу, коли Алекс відрапортував:

— То, офіцере, чотири години лету на чайниках. Витрат на

тридцять відсотків тіла, та баки в нас повні. Загальний час на

операцію: одинадцять годин.

— Прийнято. Дякую, Алексе, — відповів Голден.

На флотському жаргоні «чайниками» називали маневрові

реактивні двигуни, робочим тілом яких слугувала перегріта

пара. Використовувати термоядерний двигунець «Лицаря» так

близько до «Кентербері» було не надто безпечно — та й не надто

економно задля такої короткої мандрівки. Двигун «Лицаря» —

із доепштейнівських, тож не відзначався ефективністю.

— Ну що, пора випускати нас із гніздечка, — промовив Голден, а тоді перемкнувся з внутрішнього зв’язку на місток

«Кентербері»: — Говорить Голден. «Лицар» готовий до вильоту.

— Гаразд, Джиме, уперед! — озвався Мак-Давелл. — Аде саме

зупиняє корабель. Бережіться там, малеча. Човник коштує

грошей, та й Наомі — зграбна дівуля.

— Слухаюся, капітане! — відповів Голден. Тоді перемкнувся на

внутрішній зв’язок і викликав Алекса: — Алексе, розпочинайте.

Полетіли.

Голден відкинувся на спинку крісла і став прислухатись, як

скрипить корпус «Кентербері» від останнього перед зупинкою

маневру — сталь і кераміка звучали голосно та зловісно, не

згірше дерев’яних дощок стародавнього вітрильника. Або

суглобів землянина при перевантаженнях. Голден відчув укол

співчуття до корабля.

Вони, звісно, не по-справжньому зупинялись. У космосі нічого

ніколи не зупинялось — якийсь об’єкт міг лише синхронізувати

орбіту з іншим. Тепер вони супроводжували CA-2216862 у його

веселенькій тисячолітній каруселі навколо Сонця.

Аде дала зелене світло. Голден викачав повітря з ангарного

шлюзу і розчахнув стулки воріт. Алекс вивів їх із доків на тязі

білих струменів перегрітої пари.

Вони попрямували на пошуки «Скопулі».

* * *

Астероїд CA-2216862 виявився каменюкою з півкілометровим

діа метром — колись давно відбився він од Поясу, а неймовірна

сила тяжіння Юпітера поганяла його туди-сюди. Зрештою

астероїд зна йшов собі повільну орбіту довкола Сонця

у широчезній порожнечі між Юпітером та Поясом — території, що була справжньою пусткою навіть за космічними мірками.

Від вигляду «Скопулі», що ніжно притулився до поверхні

астероїда і тримався там завдяки його крихітній гравітації, Голдена пробрали сироти. Навіть якщо летіти наосліп, вимкнувши усі прилади, шанси вдаритись об такий об’єкт

наближались до нульових. Астероїд — півкілометрова загорода

на шосе завширшки мільйони кілометрів. «Скопулі» не занесло

сюди випадково. Голден почухав волоски, що дибки стояли на

потилиці.

— Алексе, тримайтеся за два кеме, — наказав Голден. — Наомі, що по цьому кораблю?