Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

— Конфігурація корпусу збігається з інформацією із реєстру.

Це «Скопулі», без варіантів. Нуль електромагнітного чи

інфрачервоного випромінювання. Тільки аварійний маячок.

Реактор, схоже, заглушили вручну, а не через пошкодження —

не бачу слідів витоку радіації.

Голден заходився вивчати фотографії, зняті оптикою

«Лицаря», а також об’ємне зображення, створене лазерним

променем, що його «Лицар» відбивав від обшивки «Скопулі».

— А що там виглядає, наче пробоїна в корпусі?

— Гм, — озвалася Наомі. — Ладар каже, що це пробоїна

в корпусі.

Голден спохмурнів.

— Гаразд, лишімося тут ще на трохи і перевіримо все навколо.

Щось видно, Наомі?

— Нічогісінько. А велика антена на «Кенті» може засікти

навіть дітлахів, які кидаються камінцями на Місяці. Бекка

передає, що навколо порожньо на двадцять мільйонів

кілометрів.

Голден вистукав химерний ритм на бильці й посунувся трохи

вище, пристебнутий у своєму кріслі-колисці. Було спекотно; він

простягнув руку, аби схопити найближчу вентиляційну трубку

і спрямувати потік холодного повітря собі в обличчя. Шкіра

голови засвербіла, коли піт почав випаровуватися.

«Якщо раптом там виявиться якась херня, то не вдавай із

себе героя знову. Збирайте іграшки і валіть додому». Наказ

капітана. Голден знову подивився на зображення «Скопулі» та

пробоїну в його корпусі.

— Ну що ж, — нарешті мовив він. — Алексе, на чверть кеме, і стоїмо там. На поверхню висадимося на збирачі. І прогрійте

двигунець, нехай буде готовий. Якщо на тому кораблі

причаїлась якась халепа, я хочу втекти якомога швидше, а заодно й розплавити там усе. Прийнято?

— Слухаю, командире. «Лицар» готовий чкурнути, мов

сполоханий кролик, поки не дасте іншого наказу.

Голден іще раз оглянув командний термінал, сподіваючись

побачити там червоний попереджувальний вогник, який дасть

йому привід повернутися на «Кент». Але усе заспокійливо

миготіло зеленим. Він відстібнувся і вистрибнув із крісла-колиски. Відштовхнувшись однією ногою від стіни, полетів у бік

трапа, а тоді спустився головою вниз, коригуючи траєкторію

легенькими доторками до щаблів.

Наомі, Еймос і Шед у загальному відсіку були все ще

пристебнуті у колисках. Голден схопився за трап і перевернувся

в повітрі, щоб не дивитися на команду вниз головою. Вони

заходилися відстібатися, коли Голден почав:

— Отже, справи такі. У корпусі «Скопулі» з’явилася пробоїна, і корабель кинули біля тієї каменюки. На оптиці нікого, схоже, це сталося давненько і вони залишили це місце. Наомі поведе

брухто збирач, ми троє до нього причепимося на буксирах і всі

разом полетимо до місця трощі. Щед залишиться коло

збирача — покличемо, якщо там будуть поранені, але це навряд

чи. Я та Еймос увійдемо в корабель через ту пробоїну і все там

обстежимо. Коли знайдемо щось, хоча б на крихту схоже на

пастку, — повернемося до збирача, Наомі відвезе нас усіх назад

до «Лицаря», і ми звалимо звідси. Запитання?

Еймос підняв м’ясисту руку.

— Офіцере, зброя? Мож’, на тому судні пірати засіли...

— Ну, якщо там хтось засів, — усміхнувся Голден, — то хіба

тому, що проспав виліт додому. Але якщо вам від цього

спокійніше, то гаразд, беріть зброю.

Якщо великий і кремезний механік-землянин візьме зі собою

зброю, Голдену теж буде від того спокійніше — та він вирішив

не показувати цього. Не варто, щоб командир виявляв

невпевненість.

Видобувши офіцерський ключ, Голден відімкнув зброярний

сейф. Еймос узяв спеціально пристосований до невагомості

великокаліберний автоматичний пістолет із нульовою віддачею, що стріляв самохідними зарядами. Старомодні порохові набої

були надійнішими, але в безгравітаційних умовах така зброя

була ще й маневровим рушієм. Традиційний пістолет надав би

стрільцеві достатнього прискорення, аби на астероїді такого

розміру вийти на другу космічну швидкість і вилетіти

у відкритий космос.

Екіпаж пролетів униз до вантажного відсіку, де на них