Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький

166

[163] Не подаємо прізвища автора, бо не знаємо де він.

(обратно) 167

[164] Те саме.

(обратно) 168

[165] M. Paleologue. An Ambassadors Memoirs. Vol. I., London, 1923, tо. 327.

(обратно) 169

[166] М.Грушевський. Ілюстрована історія України, Київ, 1918, стор. 540.

(обратно) 170

[167] Роман Сушко. Січові Стрільці за Центральної Ради, Кал. Червоної Калини на рік 1928, ст. 10.

(обратно) 171

[168] Дмитро Дорошенко. Історія України, 1917-1923 рр., том І, Ужгород, 1932, стор. 419.

(обратно) 172

[169] Цит. за В.Кучабським. «Від первопочинів до проскурівського періоду», Збірник «Золоті Ворота», Львів, 1937, стор. 36.

(обратно) 173

[170] Роман Сушко. Цит. спомин, стор. 18.

(обратно) 174

[171] Роман Сушко. Цит. спомин, стор. 20.

(обратно) 175

[172] Іван Оліфер. «Голос Читача», – зауваження до споминів С.Самійлеика, «Свобода», ч. 167, 31 серпня 1955 р.

(обратно) 176

[173] В.Кучабський. Цит. твір.

(обратно) 177

[174] Олександер Удовиченко. «Петлюра в боях за Київ», «Народна Воля», Скрентон, 27 травня 1954.

(обратно) 178

[175] Мих. Грушевський. На порозі Нової України. Київ 1918, стор. 49.

(обратно) 179

[176] М.Грушевський. Ілюстрована Історія України, Київ 1918, стор. 570.

(обратно) 180

[177] Є.Коновалець. Причинки до історії української революції, 1948, стор. 6

(обратно) 181

[178] Є.Коновалець. Цит. твір, стор. 8.

(обратно) 182

[179] І.Вислоцький. 16 місяців в рядах Київських Січових Стрільців, Літопис Ч. К., Львів 1935, VII-VIII, стор.32; В.Кучабський. Цит. твір, стор. 81.

(обратно) 183

[180] В.Кучабський. Цит. твір, стор. 81.

(обратно) 184

[181] Роман Сушко. Знак часу. Літоп. Черв. Кап., Львів 1929, І, стор. 18.

(обратно) 185

[182] В.Кучабський. Цит. твір, стор. 74.

(обратно) 186

[183] Є.Коновалець твердить, що Д.Дорошенко мав у гетьманському уряді мінімальний вплив. Цит. твір, стор. 11.

(обратно) 187

[184] Д-р О.Назарук. Відкритий лист до гетьманського міністра внутр. справ. Кістяковського. «Діло», Львів 28 серпня, 1918 р.

(обратно) 188

[185] Є.Коновалець. Цит. твір, стор. 16.

(обратно) 189

[186] Д-р В.Старосольський. Національний і соціяльний момент в українській історії. Відень, 1915, стор. 8.

(обратно) 190

[187] В.К. Січові Стрільці. Львів, 1921, стор. 15,22.

(обратно) 191

[188] Те саме, – стор. 23.

(обратно) 192

[189] Д-р О.Назарук в своїй книжці «Рік на Великій Україні», Відень, 1920, стор. 81, пише: «Українське національне повстання проти гетьмана мусіло вибухнути, бо він 1) оперся на російськім елементі, 2) був надто реакційний в революційному часі».

(обратно) 193

[190] В два дні після цього д-р О.Назарук змінив свою думку і, виступаючи з привітом на загальному зібранні всіх стрільців Загону, яке відбулося 15 листопада в Стрілецькій Світлиці в Білій Церкві, заявив, м. ін., що, пізнавши ситуацію, яка витворилася в Україні, він прийшов до переконання, що Січові Стрільці більше потрібні в Києві і він є впевненнй, що вони з честю виконають покладене на них завдання. (Стаття: Державник. «Мотовилівка». Вістник Пресової Кватири УСС, Новий Ульм, січень 1954. стор. 9.) Про цю зміну свого погляду писав пізніше д-р О.Назарук в своїх споминах: «…Тепер розумів я також ухвалу Стрілецької Ради в Білій Церкві: не йти на Львів… Я піддався вже був загальній думці, що як матимемо Київ, тоді матимемо й Львів. Була це загальна думка і наддніпрянців і галичан, що працювали на Великій Україні, в першій мірі Січових Стрільців». (Д-р О.Назарук. Цитов. твір, стор.