Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

друге пришестя… Чи не є це реалізацією прямого й широкомасштабного контакту людства з Космічним Розумом? Чи не запрограмований цей контакт Біблією? А може, й справді ми живемо в період найбільшого історичного зламу, коли Вседержитель готується здійснити кульмінаційний акт щодо контролю життєдіяльності людства — явити нам Сина Свого на осяйній хмарині, під звуки труб і з незліченним почтом херувимів?

Займаючись власним відродженням, ми, українці, маємо не замикатися у своїй шкаралупі. Потрібно узгоджувати свої кроки з кроками усього людства. Ми не самотні у Всесвіті. «Діти Божі» живуть на різних планетах, і Земля — наймолодша з них, а людство — «найнаївніше і найбільш юне» з усіх гуманоїдних (тому сатана й володіє нами). В книзі Іова говориться, що сини Божі одного разу постали перед Богом, і на тій «нараді» сатана репрезентував Землю. Бог розпитує сатану, як той керує на Землі. Сатана відповідає: правлю завдяки тому, що люди все ще піддаються облуді, брехні. На думку багатьох євангелістів, йдеться про представників різних заселених людьми планет.

Напевне, настає епоха, коли внаслідок відкритого контакту землян з представниками Космічного Розуму тут, на Землі, розпочнуться істотні зміни. Наша цивілізація з локальної, земної, перейде до розряду космічних, почнеться пряме входження людства до товариства братів по Розуму. Саме так і потрібно тлумачити біблійний вислів: «І буде нове Небо й нова Земля».

Нарешті розкриється таємниця, хто ж ми такі насправді, звідки ми, який механізм функціонування нашої душі як космічного феномена, як нам жити далі. Звичайно, ми не тварини, позбавлені вовни і пір'я, не елементи продуктивних сил, ми — мікрокосми, у яких, неначе в краплі роси, відбиваються всі закони світобудови. Душа — рефлектор Космосу. Вона включена до космічної драми, через неї проходить велике космічне протистояння сил світла (добра) й сил пітьми (зла). І наш контакт з позаземним Розумом здійсниться не шляхом збивання «тарілок», захоплення їх екіпажів, допитів полонених або, навпаки, «здачі» до них у полон (такі помисли Космічний Розум, напевне, розцінює як дикунство), а шляхом осягнення космічної гармони, морального самовдосконалення, самопідготовки до великої зустрічі в інформаційному полі Всесвіту.

Не ми підемо на відкритий контакт (ми — сторона пасивна й безпорадна), а вони. Вони давно готові, були б ми готові… І хто знає, можливо, біблійна програма на те й дана людству, щоб заздалегідь підготуватися до переходу на якісно новий щабель історії. І можливо, в перспективі, наше національне відродження зіллється із загальнолюдським процесом морального оновлення? Тому кожному з нас потрібно робити все, щоб не про нього були ті біблійні слова: «Ти зважений на вазі і знайдений легеньким», а щоб кожний з нас був гідний нової епохи.

ПІСЛЯМОВА

Обери собі життя, щоб жить. Біблія

Терплячий читач, дійшовши до заключного розділу, може зауважити: «Все про минуле та про минуле. Невже в бесідах з тибетським українознавцем жодного разу не поставало питання про майбуття України?» Звичайно, що поставало.

— Добре! — намагався я не раз перебити розповідь Гуру. — «Біблійне минуле» народу Тувал ви окреслили, а яке ж його «біблійне майбуття»?

— «Біблійного майбуття» немає. Така вже особливість Святого Письма, — була відповідь. — Часовий обрій біблійних пророцтв обмежений початком XXI століття, точніше — 2003 роком. Живемо в самісінькому «кінці часів», до якого віднесені, з яким пов'язані основні події новітньої історії (головні з них — крах світового комунізму й «відновлення храму», тобто повернення Східної Європи до святинь християнства).

— А далі?

— А далі будуть нове Небо й нова Земля, що постануть за Судним днем. І, певна річ, великий народ Тувал займе гідне місце в майбутньому світі. Хоча це й не просте завдання. Для його розв'язання потрібно, в першу чергу, чітко сформулювати національну (не націоналістичну!) ідею і діяти. Знаєте, яка, на мій погляд, найнагальніша проблема стоїть перед вами — українцями? Визначитися! Знайти, нарешті, власний вектор руху!

Тепер ці слова Гуру я згадую досить часто. Адже Самден мав рацію, не можна залишатися народом з розпливчастими цілями, розірваним менталітетом, невиразним уявленням про своє призначення.

Щоб зайняти гідне місце на авансцені світу, бути головою, а не хвостом у людському поступі, українцям потрібно визначитись в історичному плані. Світ повинен знати — ми Богом позначений народ, і не тільки предки наші, а й ми, Русь-Україна. Ми — нащадки далеких аріїв.

Дуже вдалий образ України містить у собі пісня Івана Мазепи про чайку, що «вивела чаєняток при битій дорозі». Так, земля України — це бита дорога людства. Майже уся Євразія ходила цим шляхом, і багато було хижаків, які намагалися «зварити у каші» наших пращурів, як отих пісенних чаєняток. І варили… Але, зрештою, вистояв наш народ. Тому не тільки велику руїну, а й велику нашу історію, нашу славу повинен бачити кожний чесний хроніст минулого.

Вкрай важливо чітко сформулювати свої державницькі пріоритети. Рішуче взяти курс на побудову самостійної, незалежної держави. Цей політичний лозунг потрібно викарбувати на скрижалях, у свідомості кожного, хто живе на землі України.

Українцям потрібно визначитись у своєму соціально-економічному розвитку. Доки можна сидіти між двома стільцями і безперестанку перетягувати канат? Не можна одночасно йти до Європи і мріяти про Союз, не можна проводити «напівприватизацію», як не можна бути «напіввагітною». А якщо йдемо до Європи, то де ви там побачите радянську владу і колгоспні, по суті, форми ведення господарства?

Нарешті Україні потрібно визначитися в новій світовій ситуації, коли відбувається перехід людства до нової — постіндустріальної — цивілізації. Виникають нові «баланси сил» між народами і расами.

Якщо вузловою проблемою XX століття було протистояння тоталітарного Сходу й вільного, ринкового Заходу, то проблемою проблем XXI століття буде протистояння мусульманського фундаменталізму і християнсько-демократичного світу. В Біблії про це прямо не йдеться (є лише натяки), а от у манускриптах, що зберігаються в тибетських монастирях, такі віщування є. І справа не в антагонізмі християнства й мусульманства. За своєю суттю ці релігії не антагоністичні, а, навпаки, споріднені, мають спільних святих. Майбутнє царство справедливості, за вченням Магомета, має ґрунтуватися на союзі Ісуса й Махді. Хто такий Махді? Це прямий нащадок Магомета, котрий багато віків перебуває в «утаєнні» і з явиться на Землю разом з Ісусом Христом. Так от, фундаменталізм, як і будь-який екстремізм, справа зовсім не Божа, а, так би мовити, суто людська, минуща. І тут можуть бути ускладнення для України.

Придивіться до козака Мамая на знаменитій народній картинці. Він символізує український народ. Сидить «самодостатній» козак (все в нього є — і кінь, і обладунки, і сало, й «до